138. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку

   Питання державного регулювання і контролю є одними з основних для функціонування суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, а також у цілому — для відновлення та/або підтримки конкуренції на ринку. Основа закладена в ст. 42 Конституції України й розвинена у відповідних ормативно-правових актах, зокрема, в Господарському кодексі "країни і Законі України “Про захист економічної конкуренції”. Всю систему державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, можна розглядати в трьох напрямках:
   - попередження монополізації ринків і обмеження конкуренції, а також створення монопольних утворень;
   - встановлення правил поведінки існуючих або монопольних структур, що створюються;
   - визначення відповідних заходів державного впливу у відповідь на вчинене правопорушення (зловживання монопольним (домінуючим) становищем). Їх застосування необхідне як стабілізуючий і відбудовний механізм, спрямований на усунення виникаючої диспропорції на ринку і затвердження конкурентних відносин.
   Перший напрямок особливо значимий через загальну важливість превентивних (профілактичних, попереджувальних) мір, які спрямовані на запобігання утворення монопольних структур, у результаті монополізації товарних ринків. З урахуванням нинішньої ситуації мова також має йти про ремонополізацію товарних ринків, у першу чергу регіональних, а також істотне обмеження конкуренції на всьому ринку або в значній його частині. Ці положення в правовому вигляді оформлені в законодавстві про контроль за концентрацією.
   Регулювання поведінки монополістів з метою обмеження монополістичної діяльності суб'єктів господарювання та забезпечення оптимального балансу інтересів монополістичних структур і суспільства слід розглядати в ракурсі загальної політики демонополізації економіки України. Особливо підлягає регулюванню та контролю діяльність суб'єктів природних монополій, що підтверджується й законодавчим рівнем загальних правил діяльності такого роду суб'єктів.
   Діяльність суб'єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, підлягає цілеспрямованому регулюванню, що було відзначено і у Державній програмі демонополізації економіки і розвитку конкуренції, затвердженій Постановою Верховної Ради України, і в Указі Президента України “Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки” від 19.11.2001 р. Серед цих сфер слід виділити регулювання: встановлення та зміни цін/ тарифів суб'єктами господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку; дотримання стандартів і показників якості для товарів і послуг, вироблених (реалізованих) монополістами; підтримки необхідних обсягів виробництва та ін.
   Цінова політика у сфері монополістичної діяльності повинна здійснюватися як відповідно до загальних приписів законодавства про ціни та ціноутворення, так і спеціальних нормативно-правових актів. Регулювання цін на продукцію монопольних утворень здійснюється шляхом встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і націнок, граничних нормативів рентабельності або шляхом введення обов'язкового декларування зміни цін.
   Контроль за дотриманням якості, стандартів при виробництві та реалізації продукції, робіт і послуг може бути безпосередньо пов'язаний з політикою ціноутворення, яка проводиться монополістом, тому цей напрямок також має істотне значення. У зв'язку з відсутністю спеціальних правових норм, що встановлюють і визначають контроль держави за дотриманням стандартів і якості в рамках антимонопольного-конкурентного законодавства, повинні застосовуватися загальні положення інших галузей права, у першу чергу, господарського та цивільного.
   Підтримка необхідних обсягів виробництва здійснюється, насамперед, з метою забезпечення необхідними обсягами товарного наповнення ринку й обов'язкової можливості доступу всіх членів суспільства до певних товарів, що поставляють на ринок монопольні утворення. Регулювання та контроль у цій сфері з боку органів Антимонопольного комітету України можуть мати місце як у загальному аспекті при аналізі тих або інших ринків, так і, що більш дієво, — адресно при аналізі становища того або іншого суб'єкта господарювання на ринку.
   Застосування охоронно-правових засобів захисту, у тому числі мір юридичної відповідальності, до суб'єктів господарювання, що порушують антимонопольно-конкурентне законодавство, зокрема, зловживають монопольним (домінуючим) становищем, слід також розглядати як коректування поведінки, яка вийшла за рамки дозволеного. При цьому монопольна структура може продовжувати свою законну діяльність, якщо не була застосована така санкція, як примусовий поділ. Тому міри юридичної відповідальності, які застосовуються до суб'єктів, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, також є мірами, здійснюваними в рамках загального контролю за діяльністю монополістів.