116. Поняття і зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

   Зовнішньоекономічна діяльність опосередковується зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
   Згідно зі ст. 382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
   Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст.1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”).
   Згідно з ч.1 ст.бЗакону “Про зовнішньоекономічну діяльність”, суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до Закону “ Про зовнішньоекономічну діяльність ” та інших законів України та/або місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та іншими законами України.
   Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
   Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
   Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.
   Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які Не суперечать Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
   Зміст зовнішньоекономічного договору визначається в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201.
   Це Положення застосовується при укладенні договорів купівлі-продажу (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів між українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і видів діяльності.
   До умов, що мають бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не домовилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без узгодження яких сторонами договір може вважатися неукладеним або він може бути визнаний недійсним у силу недотримання форми відповідно до чинного законодавства України, відносяться:
   1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладання.
   2. Преамбула.
   3. Предмет договору (контракту).
   4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
   5. Базисні умови постачання товарів (приймання-здачі виконаних робіт або зроблених послуг).
   6. Ціна і загальна вартість договору (контракту).
   7. Умови платежів.
   8. Умови здачі (прийому) товарів (робіт, послуг).
   9. Упакування і маркування.
   10. Форс-мажорні обставини.
   11. Санкції і рекламації.
   12. Урегулювання спорів в судовому порядку.
   13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові і платіжні реквізити сторін.
   За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), аґентів, перевізників, визначення норм навантаження (вивантаження), умови передачі технічної документації на товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисні застереження, установлення моменту, з якого договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення доповнень і змін у договір (контракт) тощо.