99. Місце виконання господарського зобов'язання

   Місце виконання господарського зобов'язання (місце, де повинно бути здійснене виконання) впливає на розподіл витрат по доставці, визначає місце приймання і передачі товару, вибір нормативно-правового акту, що підлягає застосуванню тощо. Як правило, місце виконання визначається в самому зобов'язанні або випливає з його суті. Однак існують господарські зобов'язання, які можуть бути виконані в різних місцях. Згідно з ч.2 ст.197 ГК України у разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
   - за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, іншого нерухомого майна — за місцезнаходженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
   - за грошовими зобов'язаннями — за місцем розташування управ-неної сторони на момент виникнення зобов'язання, або за новим місцем її розташування за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;
   - за іншими зобов'язаннями — за місцезнаходженням постійно діючого органу управління (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
   Перше правило встановлено для передачі майна. Місцем виконання обов'язку по передачі нерухомого майна (земельної ділянки, будинку, спорудження і т.п.) визнається місцезнаходження майна; по передачі товару або іншого майна, що передбачає його перевезення, — місце здачі майна першому перевізникові для доставки його кредитору. По інших зобов'язаннях підприємця передати товар або інше майно місцем виконання зобов'язання визнається місце виготовлення або збереження майна, якщо це місце було відомо кредитору в момент виникнення зобов'язання.
   Інше правило застосовується для визначення місця виконання грошових і інших зобов'язань. Місце їхнього виконання залежить від місцезнаходження сторін за договором. У грошових зобов'язаннях місцем виконання визнається місцезнаходження кредитора в момент виникнення зобов'язання. Якщо до моменту виконання зобов'язання місцезнаходження кредитора змінилося, і кредитор сповістив про це боржника, то місцем виконання буде нове місцезнаходження кредитора. Всі інші зобов'язання виконуються за місцезнаходженням постійно діючого органу управління (місцем проживання) зобов 'яза-ної сторони, якщо інше не передбачено законом.
   В законодавстві, зокрема в ч.З ст. 197 ГК України, передбачена можливість виконання зобов'язання шляхом внесення грошей або передання цінних паперів до депозиту нотаріальної контори. Таке право надається боржнику у разі відсутності кредитора, його ухиленні від прийняття виконання або іншого прострочення. У цьому випадку боржник вважається таким, що виконав зобов'язання.
   Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту приватного або державного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання. Боржник виконує зобов'язання не кредитору, а нотаріусу, останній зобов'язаний повідомити кредитору про отримане для нього виконання. Можливість виконання зобов'язання шляхом внесення грошей або цінних паперів до депозиту нотаріальної контори передбачена також у ст.537 ЦК України. Однак ст. 197 ГК України за своїм змістом є більш вузькою, ніж зазначена стаття ЦК. В силу ст. 537 ЦК для виконання обов'язку нотаріусу досить відсутності кредитора в місці виконання зобов'язання. Отже, навіть при наявності у боржника даних щодо перебування кредитора не за місцем виконання він вправі здійснити виконання зобов'язання внесенням боргу до депозиту нотаріуса. Відповідно до ст. 197 ГК України виконання боржником зобов'язання внесенням боргу до депозиту нотаріуса можливо лише при відсутності кредитора та відсутності даних у боржника щодо місцезнаходження кредитора. Детально порядок внесення грошей або передання цінних паперів до депозиту нотаріальної контори регулюється Інструкцією “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 03.03.2004 р. № 20/5.