61. Ліквідаційна процедура при визнанні боржника банкрутом

   У випадках, передбачених Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
   Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено Законом.
   Наслідки визнання боржника банкрутом (з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) визначені в ст. 23 Закону. Серед них:
   - підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
   - строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
   - припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості банкрута;
   - відомості про фінансовий стан банкрута перестають бути конфіденційними або становити комерційну таємницю;
   - укладення угод, пов'язаних із відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом III Закону;
   - скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника;
   - вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
   - виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і в порядку, передбачених розділом III Закону.
   У ході ліквідаційної процедури можливе укладення мирової угоди — домовленості між боржником і кредитором (групою кредиторів) стосовно відстрочки та (або) розстрочки платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін.
   Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Всі питання, пов'язані з укладенням мирової угоди, регулюються розділом IV Закону.
   Етапи ліквідаційної процедури:
   - прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора;
   - призначення господарським судом за клопотанням ліквідатора членів ліквідаційної комісії;
   - здійснення ліквідатором та членами ліквідаційної комісії наданих їм повноважень;
   - визначення ліквідаційної маси;
   - оплата праці, винагорода, відшкодування витрат арбітражному керуючому та іншим особам, залученим до процедур банкрутства;
   - оцінка арбітражним керуючого майна банкрута;
   - продаж майна банкрута ліквідатором на відкритих, закритих торгах чи на конкурсі (аукціоні);
   - укладення договору купівлі-продажу майна банкрута між ліквідатором і покупцем;
   - задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, установленої законодавством;
   - подання ліквідатором до господарського суду звіту і ліквідаційного балансу;
   - винесення господарським судом ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу;
   - повідомлення ліквідатором державного органу з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури;
   - винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи — банкрута;
   - виключення юридичного особи-банкрута з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
   Для деяких категорій суб'єктів підприємництва Законом встановлені особливості банкрутства. До їхнього числа відносяться: містоутворюючі підприємства; особливо небезпечні підприємства; сільськогосподарські підприємства; страховики; професійні учасники ринку цінних паперів; селянські (фермерські) господарства; відсутні боржники; громадяни.
   Процедура банкрутства фізичних осіб — суб'єктів підприємництва істотно відрізняється від процедури банкрутства юридичних осіб. Так, якщо в ліквідаційну масу юридичних осіб включається все майно банкрута, то в ліквідаційну масу фізичної особи включається все майно, за винятком майна, на яке відповідно до цивільного процесуального законодавства (ст. 379 Цивільного процесуального кодексу України і додаток № 1 до нього) не може бути звернене стягнення.
   Якщо визнання юридичної особи банкрутом припиняє стягнення за будь-якими видами виконавчих документів, то визнання банкрутом фізичної особи припиняє стягнення за будь-якими виконавчими документами, крім документів на стягнення аліментів, а також з відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, а також іншим вимогам особистого характеру.
   Іншим для фізичних осіб, на відміну від юридичних осіб, є порядок черговості відшкодування (задоволення вимог кредиторів).