24. Система державної реєстрації суб'єктів підприємництва 

   На підставі законодавчого визначення державної реєстрації, що міститься у Законі “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” можна визначити такі ознаки державної реєстрації.
   По-перше, це здійснення реєстраційних дій, передбачених Законом.
   По-друге, державна реєстрація має правостворююче або право-припинююче значення, оскільки вона засвідчує факт створення чи припинення юридичної особи або факт набуття чи позбавлення статусу підприємця фізичною особою.
   По-третє, державна реєстрація має публічний характер, оскільки здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
   У Законі про державну реєстрацію встановлено основні загальні положення щодо державної реєстрації як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців. Таким чином, цей Закон виходить з концепції однорідності правового режиму державної реєстрації для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців як єдиного механізму регулювання реалізації права на підприємницьку діяльність.
   Основними положеннями уніфікованої системи державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, встановленими в Законі про державну реєстрацію, є наступні:
   - заявний порядок реєстрації в строк не більш ніж 3 робочих дні (для юридичних осіб) і 2 робочих дні (для фізичних осіб) з дати надходження документів для проведення державної реєстрації державному реєстратору;
   - визначення мінімального вичерпного переліку документів, що подаються для проведення державної реєстрації;
   - заборона державному реєстратору вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації, якщо вони не передбачені Законом;
   - установлення вичерпного переліку підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
   - внесення запису про державну реєстрацію юридичної особи і фізичної особи-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців;
   - установлення юридичної відповідальності як юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців, так і державних реєстраторів за неправомірні дії при проведенні державної реєстрації;
   - відкритість і загальнодоступність даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців.
   Установлений в Законі заявний порядок державної реєстрації суб'єктів підприємництва також має сприяти розвиткові підприємницької діяльності в Україні, вирішенню соціально-економічних проблем держави.
   Режим державної реєстрації суб'єктів підприємництва являє собою сукупність правових і організаційних заходів, що встановлюють і закріплюють на законодавчому рівні порядок реєстраційного обліку відповідних суб'єктів, та здійснюються зазначеними в законодавстві державними органами.
   Значення цього режиму полягає у визнанні державою правоздатності суб'єктів підприємництва, встановленні законності їхніх прав на здійснення дій у сфері підприємництва на основі реалізації Функцій державного нагляду, контролю, ведення обліку, зберігання і надання відповідної інформації.
   Режим державної реєстрації суб'єктів підприємництва спрямований як на реалізацію прав і законних інтересів юридичних осіб і фізичних осіб, так'і на забезпечення охорони суспільних і державних інтересів.
   Юридичний акт державної реєстрації підтверджує появу нового суб'єкта права, засвідчує законність його існування.
   Державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців має конститутивне значення, оскільки свідоцтво про реєстрацію є єдиним доказом існування зареєстрованого суб'єкта. Правоздатність суб'єктів, що підлягають державній реєстрації, виникає виключно з моменту її здійснення. При недотриманні цієї вимоги настає відповідальність відповідно до законодавства. У цьому відмінність державної реєстрації суб'єктів підприємництва від процедур добровільної державної реєстрації, що необхідні переважно для повного і достовірного обліку відповідних суб'єктів, підтвердження і визнання їхньої правоздатності у певних суспільних відносинах.
   Державна реєстрація суб'єктів підприємництва має повідомний (обліковий) характер. Правоздатність зазначених суб'єктів виникає з моменту реєстрації. Тільки після цього юридичного акту суб'єкти підприємництва мають право легітимного входження в господарський обіг. При цьому до компетенції уповноважених державних органів входить тільки перевірка дотримання умов, необхідних для створення нового суб'єкта права. Орган державної реєстрації перевіряє, чи відповідає перелік установчих документів, порядок створення особи вимогам Закону, після чого зобов'язаний зареєструвати особу, та внести запис до Єдиного державного реєстру. Відмова в реєстрації можлива тільки на підставах, передбачених Законом.
   Повідомний характер відрізняє державну реєстрацію суб'єктів підприємництва від ліцензування певних видів господарської діяльності, що є дозвільною системою регулювання.
   На відміну від цивільного права, що регулює суспільні відносини, для яких властива юридична рівність сторін, інститут державної реєстрації суб'єктів підприємництва регулює організаційні відносини влади-підпорядкування.
   Вважаємо, що відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців слід розглядати як організаційно-господарські відносини, що визначені в ч.б ст.З Господарського кодексу України як відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Відповідно, законодавство про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва слід вважати інститутом господарського законодавства.
   Законодавство про державну реєстрацію суб'єктів підприємництва — це система нормативно-правових актів, що регулюють державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.