20. Спрощена система оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва

   Застосування спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності знайшло свою конкретизацію і розвиток в Указі Президента України “Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98, а також в Указі Президента України “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” від 28.06.1999 р., відповідно до якого Указ Президента України від 03.07.1998 р. викладений у новій редакції.
   Відповідно до цих нормативно-правових актів, з метою реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективного виконання його можливостей у розвитку національної економіки діє спрощена система оподатковування, обліку і звітності.
   Платник податків — суб'єкт малого підприємництва має право вибору способу оподатковування: або платити податки за загальними нормами, установленими чинним законодавством про оподатковування, або — за спрощеною системою, що передбачає заміну багатьох видів податків — одним. Єдиний податок має просту схему сплати, внаслідок чого зменшується загальна сума податку, спрощується система обліку і звітності, зменшуються витрати на її ведення.
   Основні правила спрощеної системи оподатковування малого підприємництва:
   - Максимальний обсяг виручки від реалізації продукції, що дає змогу перейти на спрощену систему оподатковування, диференційований: для фізичних осіб — 500 тис. гривень, для юридичних осіб — 1 млн. гривень;
   - єдиний податок — від 20 до 200 гривень — введений для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, число найманих робітників яких за рік не перевищує 10 осіб;
   - дві ставки єдиного податку — 6 % суми виручки від реалізації продукції у разі сплати податку на додану вартість і 10% суми виручки у разі включення ПДВ до складу єдиного податку — запроваджені для юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб.
   Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, що перейшли на спрощену систему оподатковування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім наявного та безготівкового розрахунків коштами.
   У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
   Суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником більше десяти видів податків і зборів (обов'язкових платежів).
   Суб'єкти малого підприємництва — фізичні особи — платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі споживачами.
   Дія Указу не поширюється на:
   - суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється чинність Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в частині придбання спеціального патенту;
   - довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
   - суб'єктів малого підприємництва, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам і засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
   - фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
   - спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
   Крім названих Указів Президента України, спрощену систему оподатковування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва регулює низка інших підзаконних нормативно-правових актів.