19. Правове регулювання малого підприємництва

   Специфіка малого підприємництва викликає необхідність його спеціального державного регулювання і підтримки.
   В Україні мале підприємництво регулюється поряд із загальними законодавчими актами також низкою спеціальних нормативно-правових актів, серед яких слід назвати:
   - Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р.;
   - Указ Президента України “Про спрощену систему оподатковування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727/98.
   Відповідно до Закону (ст.1) суб'єктами малого підприємництва є:
   - фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
   - юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких се-редньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.
   Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
   Таким чином, у Законі визначено, які суб'єкти господарювання вважаються такими, що мають статус малого підприємця. У той час як усі фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльністю без створення юридичної особи, віднесені до суб'єктів малого підприємництва, щодо юридичних осіб установлено певні вимоги. Запропоновані до них обмеження стосовно віднесення до суб'єктів малого підприємництва торкаються двох аспектів їхньої діяльності: середньооблікової чисельності працюючих та обсягу річного валового доходу.
   Разом з тим дія цього Закону не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
   Отже, вищевказані суб'єкти навіть у разі дотримання зазначених вище вимог не можуть бути віднесені до суб'єктів малого підприємництва.
   Основні напрями державної підтримки малого підприємництва визначені в ст. 5 Закону:
   1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;
   2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;
   3) запровадження спрощеної системи оподатковування, бухгалтерського обліку та звітності;
   4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;
   5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання, науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.
   З метою забезпечення гарантованого ринку збуту для суб'єктів малого підприємництва, розширення виробничих потужностей передбачаються наступні форми підтримки малого підприємництва:
   - забезпечення участі суб'єктів малого підприємництва в державній і регіональній соціально-економічній, інвестиційній, екологічній та іншій програмах;
   - залучення суб'єктів малого підприємництва до формування, розміщення і виконання на договірній основі державних і регіональних замовлень на виконання робіт, надання послуг для задоволення державних і регіональних потреб.
   Участь суб'єктів малого підприємництва в державних і регіональних програмах, залучення їх до виконання державних і регіональних замовлень здійснюються на конкурсній основі.
   Законом України від 21.12.2000 р. прийнята Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.