9. Поняття і система законодавства про підприємництво

   У підприємницькому законодавстві як самостійній галузі законодавства України можна виділити три блоки нормативно-правових актів: 1) Конституція України, що містить норми про підприємництво; 2) блок спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність; 3) нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво (наприклад, Цивільний кодекс України).
   Найбільшу значимість серед зазначених нормативно-правових актів мають законодавчі акти.
   Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, слід назвати Господарський кодекс України (розділ 4), закони України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р., “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 р., “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р., “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996 р., “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р., “Про фінансовий лізинг” у редакції від 11.12.2003 р., “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р., “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р. тощо.
   Нарівні з ними велике значення мають закони, що регулюють відносини не тільки у сфері підприємництва, однак стосуються цих відносин. Це закони України “Про власність” від 07.02.1991 р., “Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 р., “Про рекламу” від 03.07.1996 р. у редакції Закону від 11.07.2003 р., “Про страхування” від 07.03.1996 р. у редакції від 04.01.2001 р., “Про аудиторську діяльність” від 22.04,1993 р., “ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.1993 р., “Про охорону прав на промислові зразки” від 15.12.1993 р., “Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23.12.1997 р. тощо.
   Значну роль у регулюванні підприємницької діяльності відіграють підзаконні акти. У їх числі — Укази Президента України.
   Серед Указів Президента України у сфері підприємництва слід зазначити такі: “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” від 03.02.1998 р., “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998 р.; “Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. Крім того, низку важливих нормативно-правових актів, що регулюють підприємництво, було затверджено Указами Президента України. Серед них Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене Указом Президента України від 07.11.1994 р.; Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/ВОТ, затверджене Указом Президента України від 27.06.1996 р., тощо.
   Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо, положення, затверджені постановами уряду України. Серед них: Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. До числа цих актів також відноситься постанова Кабінету Міністрів України “Про упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” від 31.12.1992 р. тощо.
   Серед джерел підприємницького права великий масив складають відомчі нормативно-правові акти, у тому числі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України [раніше — Міністерства зовнішньоекономічної діяльності і торгівлі України] (особливо в сфері зовнішньоекономічної діяльності, де прийняті десятки відомчих актів, затверджених наказами цього Міністерства), Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
   Значну роль у сфері підприємництва мають локальні нормативно-правові акти, що розробляються і приймаються безпосередньо суб'єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб'єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин або відособлених підрозділів (наприклад, положення про філію, представництво), або встановлювати режим комерційної таємниці тощо.
   Поряд з нормативно-правовими актами за останні кілька років склалася певна судова практика застосування законодавства. Однак не завжди ця практика є однаковою. Тому важливе значення мають роз'яснення Президії Вищого господарського суду України.
   Одним з напрямків удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкретизація в підзаконних нормативно-правових актах, виключення довільного тлумачення тощо.
   Враховуючи розосередження регулювання підприємницької діяльності в різних нормативно-правових актах, існування в законодавстві про підприємництво численних нормативно-правових актів, представляється доцільним досягнення систематизації у формі кодифікованого закону. Підприємницький кодекс як комплексний, міжгалузевий нормативно-правовий акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.
   Прийняття Господарського кодексу України і нового Цивільного кодексу України, що передбачають безліч новел щодо правил регулювання діяльності суб'єктів підприємництва, є важливим етапом систематизації законодавства про підприємництво.
   Законодавство про підприємництво як галузь законодавства — це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері підприємництва.