Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт

   Виправні роботи як вид кримінального покарання застосовувались досить давно. З часом змінювалася назва (обов'язкові, суспільні, примусові, виправно-трудові, виправні роботи без позбавлення волі), відпадали або виникали деякі правообмеження, але основні риси залишалися незмінними. Зумовлено це тим, що, з одного боку, виправні роботи відзначаються досить сильним карним змістом і, таким чином, можуть застосовуватися як засіб впливу на осіб, які вчинили різноманітні злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки, а з іншого — їх застосування не спричиняє тих негативних наслідків, які тягне за собою позбавлення волі. Сукупність правообмежень, що їх повинен нести засуджений до виправних робіт, обумовлена кримінальним і виправно-трудовим законодавством, а також деякими нормативними актами, що регулюють відносини у сфері праці.
   Основним елементом цього виду покарання є утримання частини заробітку засудженого на користь держави в розмірі, який встановлений вироком суду, але не більше 20%, що здійснюється за місцем роботи засудженого в строки, визначені вироком суду (від шести місяців до двох років).
   Особи, засуджені до виправних робіт, користуються правами та обов'язками, передбаченими для громадян України з обмеженнями, що випливають із кримінально-виконавчого законодавства, вироку суду та режиму відбування покарання. Правообмеження визначаються режимом відбування покарання, в якому виражається сутність і зміст покарання. Хоча при виконанні такого виду покарання, як виправні роботи, в законодавстві не застосовується термін "режим", доцільно мати його на увазі, оскільки режим включає в себе порядок і умови виконання покарання. Головними засобами виправлення, окрім режиму, є: суспільне корисна праця, загальноосвітнє навчання, професійно-технічна підготовка.
   Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого.
   Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільне корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог Виправно-трудового кодексу.
   Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ.
   Вироки до виправних робіт приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.
   Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених; роз'яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній роботі з засудженим; контролює поведінку засуджених; здійснює привід через органи внутрішніх справ засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та передає матеріали до органу внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням.
   Засуджені зобов'язані: виконувати встановлені порядок та умови відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
   Протягом строку відбування покарання засудженим забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обгрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.
   Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається щорічна чергова відпустка, час якої не зараховується до строку відбування покарання.
   Час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
   Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.
   Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилося відрахування. Число днів, відпрацьованих засудженим, має бути не меншим від числа робочих днів, що припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів і відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання триває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів. Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.
   У строк відбування покарання зараховується час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин, і за ним, відповідно до закону, зберігалася заробітна плата, а також час, коли засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі, організації. Стосовно особи, яка стала непрацездатною після винесення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція направляє подання до суду про заміну виправних робіт штрафом.
   Стосовно особи, яка після винесення вироку суду досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція направляє подання до суду про звільнення такої особи від покарання.
   У строк відбування покарання не зараховується час хвороби, спричиненої алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання, у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у встановленому законом порядку.
   На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді виправних робіт покладається:
   - щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини заробітної плати і перерахування у встановленому порядку утриманої суми в доход держави;
   - додержання порядку та умов відбування покарання, передбачених цим Кодексом;
   - своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання, переведення засудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення;
   - щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі, організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності та з інших причин;
   - призначення працівника, який проводитиме із засудженим виховну роботу, контролюватиме виконання визначених для нього робіт та поведінку засудженого.
   У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті винні посадові особи притягуються до відповідальності згідно з законом.
   Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у дохід держави.
   Відрахування провадяться з усієї суми заробітку, незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи. Відрахування відповідно до вироку суду починаються з наступного дня після надходження вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не раніше ніж вирок набрав чинності.
   Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в порядку соціального страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням, та інших компенсаційних виплат.
   Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган стосовно засуджених до покарання у виді виправних робіт може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.
   Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці стосовно засуджених може застосовувати такі заходи заохочення:
   - подання до суду матеріалів на засудженого щодо умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом;
   - зарахування часу щорічної чергової відпустки у строк відбування покарання.
   Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з урахуванням характеристики на нього власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудженого.
   За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженого може застосовуватися стягнення у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
   Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання, кримінально-виконавча інспекція направляє прокурору матеріали для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
   Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт є:
   - невиконання встановлених обов'язків;
   - порушення порядку та умов відбування покарання;
   - вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності;
   - більше двох разів протягом місяця допущення прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
   Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, може бути затриманий органом внутрішніх справ за постановою суду на строк до 30 діб.
   Виконання покарання у вигляді виправних робіт кримінально-виконавчою інспекцією починається після отримання копії вироку (розпорядження, постанови) суду. У день надходження в кримінально-виконавчу інспекцію цих копій вони разом з додатками реєструються в журналі обліку. Суду, який виніс вирок (ухвалу, постанову), кримінально-виконавча інспекція надсилає повідомлення про прийняття вироку до виконання. Після реєстрації копії вироку (ухвали, постанови) на кожного засудженого заповнюється облікова картка та заводиться особова справа. Облікова картка вміщується в картотеку.
   Про взяття засудженого на облік працівник кримінально-виконавчої інспекції доповідає рапортом начальнику органу внутрішніх справ для проведення необхідних профілактичних заходів за місцем проживання засудженого. Про взяття на облік осіб, які підлягають призову на дійсну військову службу, надсилається повідомлення відповідному військкомату. Кожен засуджений після взяття його на облік підлягає виклику на бесіду, де йому роз'яснюються порядок та умови відбування виправних робіт, заходи заохочення і стягнення, які можуть до нього застосовуватися. Якщо засуджений проживає на території однієї кримінально-виконавчої інспекції, а працює в іншому місці, то він має перебувати на обліку в кримінально-виконавчій інспекції за місцем роботи.
   Якщо засуджений змінює місце проживання, кримінально-виконавча інспекція, що обслуговує, надсилає повідомлення в кримінально-виконавчу інспекцію за новим місцем проживання, а якщо його адреса невідома, особова справа пересилається за запитом нової кримінально-виконавчої інспекції. Пересилання особових справ непрацюючих засуджених в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання забороняється. Підставою для пересилання є довідка з нового місця роботи.
   Звільнення від пов'язаних із засудженням правообмежень робиться в день закінчення строку покарання, а при умовно-достроковому звільненні або заміні покарання більш м'яким — у день винесення рішення щодо такого.
   Звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою можливе, якщо засуджений захворів хронічною душевною або іншою тяжкою хворобою; захворювання настало після прийняття вироку до виконання; захворювання перешкоджає виконанню покарання.
   Кримінально-виконавча інспекція у день закінчення строку покарання пропонує адміністрації підприємства, де засуджений працював, припинити відрахування з його заробітку та надає довідку. Час відбування покарання не підлягає зарахуванню в загальний та безперервний трудовий стаж, про що адміністрація робить запис у трудовій книжці звільненого. Але питання про включення цього часу в трудовий стаж може бути вирішене судом за клопотанням засудженого.
   Особам, які відбули покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, видається довідка про звільнення від покарання та оголошується про зняття з них правообмежень.