Постпенітенціарний вплив і заходи соціальної адаптації щодо осіб, звільнених з установ виконання покарань

   Постпенітенціарний вплив на осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є однією із стадій виправно-трудового процесу. Постпенітенціарний вплив — система заходів, спрямованих на:
   - переконання засуджених в об'єктивній необхідності правомірної поведінки на волі і надання їм допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні;
   - організацію контролю за їх поведінкою, аж до застосування адміністративних і кримінально-правових заходів примусу з метою недопущення становлення їх на шлях скоєння повторних злочинів.
   Структура інституту постпенітенціарного впливу:
   1. Підготовка засуджених до звільнення.
   2. Надання цим особам допомоги в побутовому та трудовому влаштуванні після звільнення.
   3. Організація загального контролю за звільненими.
   4. Застосування крайніх заходів постпенітенціарного впливу — встановлення адміністративного нагляду.
   Основні завдання постпенітенціарного впливу:
   - організація і проведення заходів, пов'язаних з підготовкою за суджених до звільнення;
   - надання допомоги звільненим в питаннях обрання місця проживання і роботи, налагодження їх соціальних зв'язків;
   - контроль за прибуванням звільнених до місця проживання та працевлаштуванням.
   Відповідно до ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р., держава забезпечує додаткові гарантії працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Так, особам, звільненим з установ, що виконують покарання, або таким, які за рішенням суду лікувалися в лікувально-трудових профілакторіях, створюються додаткові робочі місця, спеціалізовані підприємства, організуються спеціальні програми навчання тощо. Для цього місцеві Ради народних депутатів бронюють на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.
   Відповідно до ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення", у разі відмови в прийомі на роботу громадян з числа зазначених категорій, у межах встановленої квоти, з підприємств, установ і організацій стягується штраф у розмірі середньорічної заробітної плати за кожну таку відмову в прийнятті на роботу. Ці кошти спрямовуються у державний фонд сприяння зайнятості населення і використовуються для фінансування витрат підприємств, що створюють робочі місця для звільнених з місць позбавлення волі понад встановлену квоту.
   З метою надання особам, які звільнилися з місць позбавлення волі, допомоги в трудовому та побутовому влаштуванні, а також удосконалення взаємодії органів та установ кримінально-виконавчої системи з територіальними органами внутрішніх справ і центрами зайнятості населення у вирішенні цих питань 29.06.2000 р. було видано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства праці та соціальної політики України № 139/405/150.
   Згідно з цим наказом, не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання представником адміністрації виправно-трудової установи проводиться бесіда із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання та працевлаштування після звільнення і надання потрібної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого відбирається заява відповідного змісту, яка після звільнення долучається до його особової справи.
   Для перевірки можливості проживання засудженого після звільнення за обраним їм місцем адміністрацією установи за три місяці до закінчення строку покарання надсилається повідомлення-запит до районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ тієї місцевості, де має намір проживати засуджений. Повідомлення-запит надсилається, як правило, до того населеного пункту або до тієї місцевості, де засуджений проживав до арешту (засудження) і де в нього збереглися родинні зв'язки.
   У разі, коли виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до засудження, адміністрацією установи надсилається повідомлення-запит до відповідного органу внутрішніх справ тієї місцевості, яку обрав засуджений. При цьому в повідомленні зазначаються підстави обрання даної місцевості для проживання.
   При надходженні з установи повідомлення-запиту органом внутрішніх справ організовується перевірка можливості проживання засудженого за вказаною адресою. Про наслідки вирішення цього питання орган внутрішніх справ сповіщає адміністрацію установи не пізніше як через 20 днів з часу надходження повідомлення — запиту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту).
   При надходженні до установи відповіді з органу внутрішніх справ про відсутність можливості проживання звільнюваного за обраним ним місцем адміністрація установи повідомляє про це засудженого і за погодженням з ним вживає заходів щодо направлення його після звільнення до іншого місця проживання в порядку, передбаченому вище.
   За 20 днів до звільнення засудженого адміністрацією установи надсилається повідомлення про звільнення до органу внутрішніх справ тієї місцевості, де він має намір проживати, а копія повідомлення — до територіального органу виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі.
   Стосовно засуджених, які на день звільнення не досягли 18-річ-ного віку, адміністрацією установи за 20 днів до звільнення додатково направляється повідомлення до служби у справах неповнолітніх міської (районної) державної адміністрації.
   Щодо працездатних засуджених працездатного віку, за 20 днів до звільнення адміністрацією установи надсилаються повідомлення до міського (районного) центру зайнятості державної служби зайнятості тієї місцевості, де вони мають намір проживати, для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення".
   У разі звільнення засуджених від покарання достроково за встановленими законодавством підставами повідомлення, передбачені вище, надсилаються до відповідних державних органів не пізніше трьох днів після звільнення.
   Перед звільненням засудженого представник адміністрації установи проводить з ним бесіду, під час якої додатково роз'яснює положення Закону України "Про зайнятість населення" щодо порядку отримання допомоги в працевлаштуванні в центрах зайнятості державної служби зайнятості, а також порядок прописки за обраним місцем проживання, і вручає йому під розписку відповідну пам'ятку. Копія пам'ятки долучається до особової справи засудженого.
   При надходженні з установи повідомлення про звільнення засудженого органом внутрішніх справ організовується перевірка прибуття звільненого до обраного місця проживання.
   Протягом місяця після звільнення засудженого орган внутрішніх справ інформує адміністрацію установи про його прибуття, прописку та працевлаштування (надсилається відривний талон повідомлення про звільнення).
   У разі неприбуття звільненого до обраного місця проживання протягом десяти днів після звільнення орган внутрішніх справ повідомляє про це адміністрацію виправно-трудової установи.
   При надходженні з органу внутрішніх справ повідомлення про неприбуття звільненого до обраного місця проживання адміністрація установи, виходячи з анкетних даних засудженого, направляє повідомлення до органів внутрішніх справ, де можлива його поява.
   Працівник територіального органу виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, щомісячно до 25-го числа здійснює з відповідним органом внутрішніх справ звірку кількості отриманих повідомлень про звільнення та фактично поставлених на облік звільнених. За результатами проведеної звірки складається спільний акт, який подається на розгляд керівництву органу виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, та керівництву органу внутрішніх справ.
   У разі виявлення осіб, звільнених з місць позбавлення волі та не поставлених на облік, територіальними органами виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, за участю міських і районних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості населення вживаються термінові заходи щодо їх обліку, документування, а також надання допомоги у трудовому й побутовому влаштуванні.