Правове регулювання та організація матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі

   Ефективність карально-виховного впливу значною мірою залежить від матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі.
   Загальновідомо, що сутністю покарання є кара, яка безпосередньо наявна у порядку і умовах виконання покарання. Щодо осіб, позбавлених волі, кара проявляється передусім у комплексі правообмежень, що входять до режиму відбування покарання. Комплекс правообмежень включає в себе і обмеження засуджених у сфері матеріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування. Звичайно, виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань і погіршення здоров'я засудженого. Про це свідчать і вимоги міжнародних норм. Так, у ст. 62 Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими наголошується, що "медичні служби і заклади повинні виявляти всі фізичні і психічні захворювання — недоліки, які можуть перешкоджати перевихованню ув'язнених, і піклуватися про їх лікування. З цією метою заклади повинні мати можливість забезпечити необхідне медичне, хірургічне і психіатричне обслуговування... Всі заклади повинні мати у своєму розпорядженні принаймні одного кваліфікованого медичного працівника, який володіє певними знаннями в галузі психіатрії. Медичне обслуговування слід організовувати у тісному зв'язку з місцевими або державними органами охорони здоров'я. Воно повинно охоплювати психіатричні, діагностичні служби, і там, де це потрібно, лікування психічно ненормальних ув'язнених".
   Правове регулювання матеріально-побутового і медичного обслуговування засуджених повинно враховувати вимоги принципу соціальної справедливості, оскільки за своєю функціональною роллю цей принцип мусить безпосередньо впливати на формування вказаних норм, забезпечуючи при цьому ясність і точність правових формулювань, що відповідають міжнародним стандартам. Україна, яка є членом Ради Європи, зобов'язалася привести діюче законодавство, що регулює питання боротьби зі злочинністю, зокрема на стадії виконання покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини, де закріплено, що "всі приміщення, якими користуються ув'язнені, повинні відповідати всім санітарним вимогам. Адміністрація повинна у звичайних умовах забезпечити кожному ув'язненому харчування, достатньо якісне для підтримки його здоров'я і сил" (ст. 20 Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими).
   Зазначимо, що норми діючого виправно-трудового законодавства не досить повно і чітко регламентують питання створення у виправно-трудових установах нормальних, що відповідають завданням виправлення, комунально-побутових умов, а також забезпечення засуджених речовим майном, харчуванням і медичним обслуговуванням.
   При цьому принцип соціальної справедливості при реалізації норм матеріально-побутового і медичного забезпечення засуджених нерідко недооцінюється. Засуджені дуже гостро реагують на всі випадки порушення їх прав у цій сфері, і часто реакція їх на недоліки матеріально-побутового характеру буває настільки сильною, що призводить іноді до виникнення ексцесів, у тому числі й масових безпорядків.
   Безумовно, належний побут у виправно-трудових установах позитивно впливає на виправлення засуджених, виробляє в них корисні навички і звички, привчає до порядку, дисципліни, закладає основу для формування здорового морально-психологічного клімату в колективі.
   Матеріально-побутове забезпечення засуджених реалізується в процесі застосування норм, які регулюють порядок і умови відбування позбавлення волі. Іншими словами, матеріально-побутове забезпечення входить до змісту режиму відбування покарання і виконує виховну, соціально-економічну функції. Виховна функція полягає у тому, що правильно організований побут створює умови для стимулювання виховного процесу у виправно-трудових установах, безпосередньо впливає на моральне і естетичне виховання засуджених. Соціально-економічна функція дає змогу пересвідчитись у тому, що належним чином організоване житлове та комунально-побутове забезпечення засуджених стимулює їх активність, сприяє підвищенню продуктивності праці, значному поліпшенню якості продукції, що виготовляється.
   Правове регулювання матеріально-побутового забезпечення осіб, позбавлених волі, здійснюється згідно з Виправно-трудовим кодексом України, нормативними актами Кабінету Міністрів України, Державного департаменту з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ та інших державних структур. Передусім матеріально-побутове забезпечення реалізується в таких напрямках: розміщення засуджених і їх житлові умови; комунально-побутове обслуговування; організація харчування; організація торгівлі; організація речового забезпечення.
   Житлові умови і розміщення засуджених. Згідно зі ст. 74 ВТК, Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ у жилих зонах установи повинні бути: гуртожиток, амбулаторія із стаціонаром, клуб, бібліотека, їдальня, магазин, лазня з пральнею і дезінфекційною камерою, перукарня, кладова для зберігання обмінного фонду постільної білизни і спецодягу, сушка для одягу і взуття. За межі установи мають бути винесені склади з продовольчими товарами і речовим майном, особистими довгострокового зберігання речами засуджених, овочесховище та інші об'єкти.
   У колонії передбачені гаряче і холодне водозабезпечення, відвід з території стічних вод. У приміщенні контрольно-пропускного пункту розташовані кімнати для проведення короткострокових і довгострокових побачень, отримання посилок, передач і видання їх засудженим.
   У жилій зоні споруджується спортивний майданчик з необхідним комплексом спортивних знарядь, а також, по можливості, літній майданчик для перегляду кінофільмів і спеціальний плац для розведення засуджених на роботу.
   Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, забезпечення жилою площею здійснюється з розрахунку не менш як 2 м² на одного засудженого у виправно-трудових колоніях, а в тюрмах і виховно-трудових колоніях — 2,5 м². Засуджений отримує постільні речі (дві простині, наволочку, ковдру і матрац).
   У приміщеннях гуртожитку крім спальних місць обладнуються (з розрахунку на кожне соціально-психологічне відділення) кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати для виховної роботи, сушіння одягу і взуття, роздягальні, туалетні кімнати, кімнати побуту, а в жіночих колоніях — кімнати особистої гігієни жінок.
   Засуджені, які утримуються в приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого і особливого режимів, а також у штрафних ізоляторах забезпечуються жилою площею в розмірі не менше 2 м², а в дисциплінарних ізоляторах виховно-трудової колонії — 2,5 м². Площа одиночних камер у колоніях особливого режиму не менше 3 м². У кожній камері обладнується санітарний вузол.
   Комунально-побутове обслуговування. Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ, у місцях позбавлення волі здійснюється комплекс заходів з комунально-побутового обслуговування засуджених, який включає:
   1. Регулярну помивку засуджених у лазні (1 раз за 7 днів з одночасною зміною натільної і постільної білизни).
   2. Перукарське обслуговування.
   3. Прання, прасування і ремонт натільної білизни і постільних приналежностей, одягу, взуття.
   4. Зберігання особистих речей засуджених на складі.
   5. Забезпечення установ водопостачанням, водовідведенням, енерго- та теплозабезпеченням.
   6. Просушування одягу і взуття у спеціальних приміщеннях-сушках.
   Організація харчування. Харчування осіб, позбавлених волі, здійснюється за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 336 від 16 червня 1992 року "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях". Виходячи з цих норм усім особам, які перебувають у місцях позбавлення волі, надається щодня триразове гаряче харчування. Згідно зі ст. 75 ВТК, норми харчування диференціюються залежно від кліматичних умов, місця розташування виправно-трудової установи, характеру виконуваної засудженими роботи. Вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми харчування. Цим особам за висновком лікарської комісії може бути дозволено одержання додаткових продуктових посилок і передач. Засудженим, звільненим від роботи через хворобу, вагітним жінкам і матерям-годувальницям на період звільнення їх від роботи, неповнолітнім, а також інвалідам першої і другої груп харчування надається безплатно.
   Сьогодні у виправно-трудових установах України застосовуються такі норми добового розподілу харчування: норма № 1 — для харчування засуджених у виправно-трудових установах; норма № 2 — забезпечення харчування засуджених у виправно-трудових установах, зайнятих тяжкою і шкідливою працею; норма № 3 — для осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, приймальниках-розподільниках, ізоляторах тимчасового тримання; норма № 4 — для засуджених, які утримуються в тюрмах.
   Засуджені в тюрмах, які залучаються до роботи, харчуються згідно з нормою №1; норма № 5 — для неповнолітніх у виховно-трудовій колонії; норма № б — для осіб, які утримуються в лікувально-виховних установах; норма № 7 — для осіб, які утримуються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-профілактичних установах, ізоляторах тимчасового тримання і потерпілі в результаті Чорнобильської катастрофи (чорнобильці), або утримуються в установах виконання покарань, розміщених на території, що належить до зони радіоактивного контролю; норма № 8 — забезпечуються хворі, які утримуються на стаціонарному лікуванні; норма № 9 — для вагітних жінок і які мають немовлят, які утримуються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах; норма № 10 — харчуються діти, які утримуються з матерями у виправно-трудових установах і слідчих ізоляторах; норма № 11 — забезпечуються продуктами харчування засуджені, які перебувають в дорозі (етап, транзит).
   Деякі особливості забезпечення харчування. Засуджені, які мають зріст 190 см і вище, забезпечуються додатково половиною пайка згідно з нормою № 1. На дієтичне харчування ставляться не більше 3% загальної кількості засуджених.
   Загальна норма для осіб, які утримуються у виправно-трудових колоніях, передбачає харчування сумарної калорійності не менше 2500 калорій. Цією нормою користується більша частина вказаної категорії засуджених.
   Засуджені, які працюють на виробництві з тяжкими або шкідливими умовами праці, якщо вони виконують норму виробітку, отримують підвищене харчування сумарної калорійності не менше 3500 калорій.
   На роботах з шкідливими умовами праці, де передбачено профілактичне харчування, видають безкоштовно в дні роботи додатково 0,5 л молока або інші продукти.
   Засуджені, які відбувають покарання у в'язницях, харчуються за нормою, сумарна калорійність якої становить 2300—2400 калорій.
   Вагітним жінкам, і тим, які мають немовлят, неповнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми харчування.
   При перевезенні засуджених поїздом до місця проживання після звільнення з виправно-трудової установи видається сухий пайок, який може бути замінений грошовою компенсацією вартості пайка.
   Вартість харчування, за винятком вартості спецхарчування, відшкодовується засудженими з нарахованого їм заробітку.
   Якість готового харчування контролюється шляхом зняття проби медичним працівником, а контроль за підтриманням у добовому раціоні необхідної кількості білків, жирів, вуглеводів, сумарної калорійності — шляхом лабораторного аналізу.
   Організація торгівлі. Згідно зі ст. 38 ВТК і Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудової установи, для засуджених організовується торгівля продуктами харчування і предметами першої потреби, для чого в кожній виправно-трудовій установі обладнуються магазини (ларьки). Засуджені відвідують магазин по відділеннях (побригадно), згідно із затвердженим керівником установи графіком, за яким кожний повинен мати можливість особисто здійснювати покупки не менше одного разу на тиждень.
   Із камер тюрем і приміщень камерного типу виводити засуджених для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби забороняється. Вони закуповуються для засуджених спеціально визначеними співробітниками. З цією метою засуджений, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, заповнює і здає адміністрації бланк-заяву. Куплений товар видається засудженому під розписку. Купівля продуктів харчування і предметів першої потреби для осіб, які тримаються в тюрмах і приміщеннях камерного типу, здійснюється двічі на місяць.
   У зв'язку з тим, що надана засудженим можливість придбання продуктів харчування і предметів першої потреби є одним з важливих факторів формування у них зацікавленості в результатах своєї праці на підприємствах виправно-трудової установи, закон дозволяє здійснювати закупки тільки на кошти, зароблені у ВТУ.
   Засуджені закуповують лише по безготівковому розрахунку, за винятком осіб, які перебувають у колоніях-поселеннях, і жінок, яким дозволено проживати поза колонією. У зв'язку з цим у магазинах виправно-трудової установи обладнується робоче місце бухгалтера-операціоніста, який фіксує витрату коштів з особистих рахунків засуджених.
   Законом передбачено, що незалежно від наявності зароблених грошей, непрацездатним засудженим, вагітним жінкам, матерям, неповнолітнім дозволяється витрачати на купівлю продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, одержані за переказами.
   Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які дозволяють продавати засудженим, оголошений Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудової установи. Сума грошей, яку засуджені можуть витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, встановлюється ст. 38 ВТК.
   Організація речового забезпечення. Речове забезпечення засуджених здійснюється за нормами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. До речового майна належать: усі предмети одягу, взуття, білизна, постільні речі, а також ремонтний матеріал.
   Норма речового забезпечення грунтується на комплексі вимог, визначених характером і умовами праці, розрізненням у видах режиму, статі і віку. Зараз діють такі норми забезпечення речовим майном:
   - норма № 1 — для засуджених чоловіків, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях усіх видів режиму.
   - норма № 2 — для засуджених (чоловіків і жінок), які відбувають покарання в тюрмах, а також для осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах.
   - норма № 3 — для засуджених, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях.
   - норма № 4 — для осіб, які утримуються в лікувально-трудових профілакторіях.
   За нормою № 5 відпускаються матеріали для ремонту одягу і взуття засуджених.
   Засуджені в колоніях особливого режиму речовим майном забезпечуються на загальних підставах згідно з нормою № 1. Однак предмети верхнього одягу для них виготовляються з тканин зі смугами чорного і сірого кольору, шириною 7 см. Головний убір вони носять комбінований, двоколірний.
   Постільні речі (білизна, наволочки, рушник, ковдри) видаються засудженим безплатно. Засуджені, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях і тюрмах, відшкодовують вартість одягу (крім спецодягу), білизни, взуття з нарахованого їм заробітку. Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість одягу, білизни і взуття відшкодовується з коштів, які є на їх особових рахунках.
   Засудженим неповнолітнім, інвалідам І і II груп, жінкам вагітним, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових установах, непрацюючим чоловікам старшим 60 років, жінкам старшим 55 років, якщо вони не отримують пенсії, звільненим від роботи у зв'язку з хворобою, одяг, білизна і взуття надаються безкоштовно.