Традиційні форми участі громадськості в діяльності установ і органів кримінально-виконавчої системи

   Норми діючого Виправно-трудового кодексу України безпосередньо визначають ще дві форми участі громадськості в діяльності установ і органів, які виконують покарання, а саме: рада громадськості у виховно-трудовій колонії і шефство трудових колективів та громадських організацій над виправно-трудовими установами. Разом з тим не виключається можливість участі громадськості в цій сфері суспільних відносин і в інших формах, які не передбачені Виправно-трудовим кодексом, але відповідають загальним принципам виконання кримінального покарання (ст. 126 ВТК).
   З метою підвищення ефективності виховно-трудового впливу на засуджених, удосконалення існуючих форм і методів виховної роботи і пристосування їх до умов конкретної установи над виправно-трудовими установах встановлюється шефство. Згідно зі ст. 125 ВТК, виконання шефської роботи покладається на колективи промислових і сільськогосподарських підприємств, культурно-виховних і навчальних закладів, а також інших державних і громадських організацій. На сьогоднішній день під шефством слід розуміти цілеспрямовану, систематичну, різноманітну участь трудових колективів і громадських організацій, а також окремих громадян У діяльності установ і органів, які виконують покарання, з метою сприяння їх адміністрації у виправленні засуджених. Основними завданнями шефської роботи є:
   - надання допомоги адміністрації установ і органів, що виконують покарання, у виправленні засуджених;
   - надання допомоги в розвитку матеріально-технічної бази та організації загальноосвітнього і професійно-технічного навчання;
   - сприяння в трудовому і побутовому влаштуванні осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.
   Аналіз практики шефської роботи свідчить про широкий спектр форм участі трудових колективів і громадських організацій в діяльності виправно-трудових установ. Участь шефів у створенні матеріально-технічної бази установ виконання покарань може здійснюватися у формі надання допомоги в придбанні промислового обладнання, вдосконалення виробництва, впровадження передового досвіду, покращення житлово-побутових умов. Активну діяльність шефи можуть здійснювати в галузі загальноосвітнього і професійно-технічного навчання. Так, за їх допомогою обладнуються кабінети для занять, поповнюються фонди бібліотек навчально-методичною та іншою літературою. Шефи беруть участь у навчанні засуджених певним спеціальностям, отриманні ними виробничих навичок. З цією метою проводяться заняття з підвищення кваліфікації, бесіди, технічні конференції.
   Позитивні результати приносить робота шефів по вихованню засуджених. За їх участю можуть організовуватися і проводитися лекції, бесіди, тематичні вечори, конкурси художньої самодіяльності, спортивно-масові заходи.
   Робота щодо трудового і побутового влаштування засуджених, які звільняються з місць позбавлення волі, є одним із напрямів по закріпленню виховного впливу і попередженню рецидивної злочинності. Активну участь у цій діяльності можуть брати шефи. Виправдала себе практика працевлаштування звільнених з місць позбавлення волі в трудовому колективі підприємства, яке здійснювало шефство над установою. В таких випадках засудженому легше переносити період адаптації і, як правило, такі особи не вчинюють повторно злочинів.
   Для організації ефективної шефської роботи у виховно-трудових установах створюються ради громадськості, які здійснюють свою діяльність на підставі Виправно-трудового кодексу і Положення про ради громадськості. До складу ради громадськості входять голова, заступник голови і 7—9 членів ради. Начальник виховно-трудової установи входить до складу ради на правах її члена.
   Головним завданням ради громадськості є організація шефської роботи трудових колективів і громадських організацій, а також окремих громадян по наданню допомоги адміністрації виховно-трудової установи у виправленні неповнолітніх засуджених. З цією метою рада спрямовує роботу шефів, надає допомогу в організації загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, трудового і морального виховання, здійснює зв'язок з родичами засуджених і громадськими організаціями, а також навчальними закладами, підприємствами і установами, де до засудження навчалися або працювали неповнолітні. Крім того, ради громадськості можуть надавати допомогу неповнолітнім у влаштуванні на роботу або навчання після звільнення. Робота ради здійснюється згідно з планом, який узгоджується зі службою у справах неповнолітніх.
   З метою закріплення результатів виховного впливу і надання допомоги батькам або особам, які їх заміняють, у вихованні неповнолітніх правопорушників створений інститут громадських вихователів. Згідно з Положенням про громадських вихователів неповнолітніх, особи, які рекомендуються як громадські вихователі, обираються загальними зборами трудового колективу або громадської організації чи зборами мешканців будинку за місцем проживання.
   Громадськими вихователями можуть бути особи, які мають відповідну підготовку, життєвий досвід або досвід роботи з дітьми, а також ті, які за своїми діловими і моральними якостями здатні виконувати покладені на них обов'язки. Список обраних осіб передається до служби у справах неповнолітніх, яка вирішує питання передачі неповнолітнього під нагляд громадського вихователя, а також здійснює керівництво і контроль за його роботою.
   Своєю діяльністю громадський вихователь зобов'язаний надавати допомогу батькам або особам, які їх заміняють, у вихованні неповнолітнього, спостерігати за навчальним процесом, а також сприяти всебічному розвитку особистості неповнолітнього. Для виконання своїх обов'язків громадський вихователь має право: а) відвідувати неповнолітнього за місцем проживання, навчання або роботи, надавати необхідні поради; б) звертати увагу батьків на погане виконання ними батьківських обов'язків, роз'яснювати відповідальність за виховання і поведінку неповнолітнього; в) вказувати адміністрації за місцем роботи, навчання або проживання на недоліки у виховній роботі з неповнолітнім.
   Допомогу громадському вихователю надають громадські організації за місцем навчання, роботи або проживання неповнолітнього, орган внутрішніх справ, а також представники громадськості, які працюють серед неповнолітніх.
   Свою діяльність громадський вихователь завершує за рішенням служби у справах неповнолітніх у зв'язку з виправленням неповнолітнього або досягненням ним 18 років, а також у разі заміни одного громадського вихователя іншим. Постійно діючими дорадчими органами, які створюються як при органах управління, так і безпосередньо в установах виконання покарання, є методичні ради. Головним їх завданням є вироблення рекомендацій щодо вдосконалення практики застосування основних засобів виправлення і перевиховання засуджених та організації діяльності установи. Методичні ради створюються з числа найбільш досвідчених працівників системи виконання покарання, а також вчених, юристів, педагогів, психологів. Головою ради при установі є начальник установи, при управлінні (відділі) — начальник управління (відділу) виконання покарання.
   В установах виконання покарання при начальникові відділення соціально-психологічної служби (далі — відділення) створюється рада сприяння відділенню. Як позаштатне та постійно діюче формування рада покликана надавати допомогу начальнику відділення в організації і проведенні індивідуально-виховної та соціальної роботи серед засуджених. До її складу входять начальник відділення (голова) та найбільш підготовлені до цієї роботи співробітники установи, які за своїми функціями постійно спілкуються із засудженими відділення. Свою діяльність рада сприяння здійснює на підставі плану, а її рішення носять рекомендаційний характер.
   Важливим засобом підвищення ефективності роботи виправно-трудової установи є участь у її діяльності родичів засуджених. За їх участю проводяться бесіди, лекції, виступи по радіо тощо. Заслуговує на увагу досвід використання родичів у зборі інформації щодо особи засудженого, створенні його соціально-психологічного "портрету". При установах можуть утворюватися збори родичів, які діють у межах відділення.
   До участі в роботі установ і органів, що виконують покарання, можуть залучатися відомі люди. Основною формою такої участі є виступи перед засудженими, творчі вечори, бесіди. Крім того, на громадських засадах юридичну допомогу засудженим надають працівники суду, прокуратури, адвокати.
   Останнім часом пенітенціарна система стала більш відкритою для суспільства. Так, сьогодні в роботі установ і органів виконання покарання беруть участь релігійні організації різних конфесій. Закон України "Про свободу совісті та релігійних організацій" визначає, що в місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання на прохання громадян, які в них перебувають, або за ініціативою релігійних організацій проводяться богослужіння та релігійні обряди.
   Крім того, в ст. 23 цього Закону передбачене право релігійних організацій здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостійно, так і через громадські фонди. Разом з тим, це лише незначна частина потенціальних можливостей цих організацій. Поза увагою законодавця залишилося питання релігійного виховання як ефективного засобу формування духовності особистості.
   Важливе значення для діяльності кримінально-виконавчих установ має відродження традицій благодійництва, які розвинулися в Україні з організацією Товариства піклування про тюрми. Приклад з історії свідчить, що до Одеського комітету піклувального Товариства про тюрми протягом 1829 р. надійшло 1590 крб. 14 коп. З них пожертвування на користь арештантів — 75 крб. 42 коп., пожертвування для церкви тюремного замку — 504 крб. 6 коп. За 1830 рік до Товариства надійшло пожертвувань у розмірі 240 крб. 13 коп. Нині ці традиції починають відроджуватися і потребують всілякої підтримки з боку держави.