Участь спостережних комісій і служб у справах неповнолітніх в діяльності установ і органів виконання покарань

   Виправно-трудовий кодекс України визначає спостережні комісії і служби у справах неповнолітніх як форми участі громадськості в діяльності установ кримінально-виконавчої системи. Вони діють на підставі Виправно-трудового кодексу, Положення про спостережні комісії і Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх".
   Згідно зі ст. 122 ВТК, у виправленні і перевихованні засуджених, а також у здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів, що виконують вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, беруть участь спостережні комісії. Вони створюються міськими, районними у містах та обласними Радами народних депутатів за поданням відповідних виконавчих комітетів. При потребі спостережні комісії можуть бути створені при селищних Радах народних депутатів.
   До складу спостережної комісії входять її голова (головою може бути заступник голови, секретар або член виконавчого комітету відповідної Ради), заступник голови, секретар та не менше б членів комісії. Членами комісії можуть стати депутати Рад, представники профспілкових, політичних та інших громадських організацій і трудових колективів. У Положенні про спостережні комісії визначено, що до складу комісії не можуть входити працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, а також адвокати. Основними завданнями спостережних комісій є:
   а) здійснення постійного контролю за діяльністю установ і органів, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, а також контроль за додержанням цими установами і органами режиму і умов утримання засуджених, за правильністю групового виховання і організацією їх праці, загальноосвітнього та професійно-технічного навчання, проведенням виховної роботи і правильністю застосування до засуджених стягнень і заохочень; надання допомоги цим установам і органам у проведенні цієї роботи;
   б) залучення громадськості до надання допомоги адміністрації установ і органів, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, в діяльності по виправленню та перевихованню засуджених;
   в) надання допомоги громадським організаціям і трудовим колективам у перевихованні і виправленні осіб, переданих на поруки, засуджених умовно або до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, засуджених до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, тих, хто відбув покарання або достроково звільнений від покарання, а також здійснення контролю за організацією та проведенням цієї роботи на підприємствах, в установах і організаціях;
   г) облік і громадський нагляд за поведінкою осіб, неодноразово засуджених, після повернення з місць позбавлення волі;
   д) надання необхідної допомоги в трудовому та побутовому влаштуванні особам, звільненим з місць позбавлення волі, а також іншим, звільненим від відбування покарання.
   Обласні і міські (міста з районним поділом) спостережні комісії координують і спрямовують діяльність відповідно районних, міських (міст без районного поділу), районних у містах спостережних комісій, надають їм методичну допомогу. Для виконання цих завдань спостережні комісії мають право:
   а) перевіряти в межах своєї компетенції діяльність адміністрації установ і органів, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі та виправних робіт без позбавлення волі; вимагати необхідні для роботи комісії документи і довідки;
   б) проводити прийом засуджених, знайомитися з їх особовими справами, приймати від них і розглядати пропозиції, заяви і скарги;
   в) заслуховувати на своїх засіданнях звіти адміністрації установ і органів, які виконують покарання, відносно роботи з виправлення та перевиховання засуджених, а також інформацію адміністрації підприємств, установ і організацій, які шефствують над установами виконання покарань, і вносити пропозиції щодо усунення недоліків у їх роботі;
   г) перевіряти стан виховної роботи на підприємствах, в установах і організаціях серед осіб, переданих на поруки, засуджених умовно або до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, засуджених до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, осіб, які відбули покарання або достроково звільнені від покарання, а також виділяти своїх представників і доручати їм систематичне проведення виховної роботи і нагляд за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від покарання;
   д) порушувати клопотання про помилування;
   е) входити спільно з органами, які відають виконанням покарання, в суд з поданням про умовно-дострокове звільнення засуджених від покарання або про заміну їм невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або з клопотанням про включення в загальний трудовий стаж засудженого час роботи в колоніях-поселеннях;
   є) перевіряти обгрунтованість порушення адміністрацією установи виконання покарання питання про переведення засуджених у виправно-трудових колоніях особливого режиму з приміщень камерного типу у звичайні житлові приміщення тієї ж колонії, про переведення засуджених, які утримуються у виправно-трудових колоніях загального, посиленого і суворого режиму або у звичайних приміщеннях колоній особливого режиму, в приміщення камерного типу, та переведення засуджених, які утримуються в колоніях особливого режиму, в одиночні камери в тій же колонії. При наявності достатніх підстав давати згоду на застосування цих заходів;
   ж) давати згоду в порядку, встановленому законодавством:
   - на зміну умов тримання засуджених шляхом переведення їх з однієї виправно-трудової колонії в іншу колонію іншого виду режиму;
   - на проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, поза колонією на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку і на повернення цих засуджених у колонію для подальшого відбування покарання;
   - на порушення адміністрацією установи виконання покарання клопотання перед виконавчим органом місцевої Ради народних депутатів про прописку осіб, звільнених з виправно-трудових установ, без обмеження за обраним ними місцем проживання;
   з) перевіряти обгрунтованість відмови в прийнятті на роботу осіб, звільнених з місць позбавлення волі або звільнених від відбування покарання;
   і) виділяти своїх представників для участі в судових засіданнях при розгляді справ про засуджених у випадках, передбачених діючим законодавством;
   к) вносити на розгляд виконавчих комітетів відповідної Ради народних депутатів пропозиції щодо вдосконалення діяльності установ і органів, що виконують покарання, а також трудового і побутового влаштування осіб, звільнених від покарання.
   Прийняті в межах компетенції постанови спостережних комісій щодо усунення недоліків у діяльності установ і органів, що виконують покарання, а також у роботі підприємств, установ і організацій по перевихованню і виправленню осіб, переданих на поруки, умовно засуджених або засуджених до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, засуджених до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, які відбули покарання чи достроково звільнених від покарання підлягають обов'язковому виконанню. Адміністрація цих установ і органів, а також підприємств і організацій повинна у двотижневий строк сповістити про вжиті заходи.
   Згідно зі ст. 123 ВТК, у виправленні неповнолітніх засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі, а також у здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів, що виконують дані види покарань, беруть участь комісії у справах неповнолітніх.
   Однак Положення про комісії у справах неповнолітніх відповідно до Постанови Верховної Ради України №245/94 від 15.11.1994 р. втратило свою чинність, комісії у справах неповнолітніх були фактично ліквідовані. Натомість, у 1995 р. з'явився новий правовий інститут — органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх. Свою діяльність вони здійснюють на підставі Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.1995 р. У чинному ж кримінально-виконавчому законодавстві відповідних змін, на жаль, не відбулося (див., наприклад, ст. 123 ВТК).
   Відповідно до Закону, служби у справах неповнолітніх створюються урядом Автономної Республіки Крим, виконавчими комітетами обласних, міських, районних у містах, районних Рад народних депутатів. Кабінетом Міністрів України створюється Комітет у справах неповнолітніх. Свою діяльність служби здійснюють у складі голови (заступник голови або секретар виконавчого комітету), заступника голови і не менше 6 працівників. Штатна чисельність працівників районних і міських служб у справах неповнолітніх установлюється залежно від кількості неповнолітніх, які проживають у районі або місті (один працівник служби на 2—3 тис. неповнолітніх у районах, та 5—6 тис. у містах і районах).
   Завдання служб щодо неповнолітніх, які відбувають кримінальні покарання, в більшості випадків збігаються із завданнями спостережних комісій. Відмінності обумовлені особливостями процесу відбування покарання неповнолітніми.
   Комітет і служби у справах неповнолітніх згідно зі своїми завданнями розробляють і здійснюють самостійно або разом з відповідними державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями заходи щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, запобігання вчинення ними правопорушень. Координують зусилля даних інститутів для забезпечення соціального захисту неповнолітніх і профілактики правопорушень, а також надають практичну та методичну допомогу з цих питань. Комітет і служби у справах неповнолітніх займаються веденням державної статистики щодо неповнолітніх відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
   Для вирішення цих завдань Комітет і служби у справах неповнолітніх мають право:
   - приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими для виконання органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами;
   - звертатися до відповідних державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, для надання їм іншої допомоги у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх, а також з питань працевлаштування;
   - перевіряти стан виховної роботи з неповнолітніми в навчально-виховних і позашкільних закладах, за місцем проживання, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, де працюють неповнолітні;
   - перевіряти умови тримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх;
   - ставити перед відповідними органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування питання про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб у разі невиконання ними рішень, прийнятих Комітетом та службами у справах неповнолітніх;
   - визначати потребу регіонів у створенні та функціонуванні спеціальних установ для неповнолітніх.
   Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України контролює і координує діяльність служб у справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих комітетів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів.
   Таким чином, виходячи з основних положень, що закріплені в законодавстві і стосуються діяльності спостережних комісій і служб у справах неповнолітніх, можна стверджувати, що вони повинні бути включені в структуру виконавчого комітету відповідної ради.