Прокурорський нагляд за діяльністю установ і органів виконання покарань

   Важливу роль у контролі за діяльністю персоналу установ і органів виконання покарань відіграє прокуратура. Згідно зі ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", до основних її функцій належить нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом.
   У ст. 11 ВТК України записано, що нагляд за додержанням законів при виконанні вироків до позбавлення волі й виправних робіт без позбавлення волі здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів, прокурор зобов'язаний вживати заходів до усунення їх порушень від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. Аналогічна норма закріплена в ст. 4 Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених. Ст. 415 Кримінально-процесуального кодексу України закріплює положення, згідно з яким нагляд за законністю виконання вироків здійснюється прокурором.
   Відповідно до ст. 44 Закону України "Про прокуратуру", предметом нагляду за додержанням законів при виконанні покарання є:
   - законність перебування осіб у виправно-трудових установах;
   - додержання встановлених кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у виправно-трудових установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків;
   - законність виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі.
   Усі ці питання безпосередньо пов'язані з оцінкою діяльності персоналу установ і органів виконання покарань. Так, розгляд законності перебування особи у виправно-трудовій установі фактично являє собою перевірку за допомогою засобів прокурорського нагляду дій адміністрації виправно-трудової установи чи іншого органу виконання покарання. Аналогічним є й те, коли засобами прокурорського нагляду виявляються і попереджаються дії посадових осіб установ і органів виконання покарань, що ущемляють загальні громадянські права і законні інтереси засуджених, встановлюють для них додаткові обов'язки, не обумовлені порядком і умовами відбування покарання.
   Здійснюючи нагляд за діяльністю персоналу, прокурор використовує як загальні для всіх галузей прокурорського нагляду повноваження, так і спеціальні, надані прокурору як суб'єкту нагляду за виконанням законів під час виконання покарання. Усі ці повноваження у своїй сукупності можна класифікувати залежно від мети, яка перед ними поставлена, на такі види:
   а) повноваження, спрямовані на виявлення і попередження випадків порушень законності персоналом установ і органів виконання покарань, а також їх причин і умов;
   б) повноваження, спрямовані на усунення вказаних вище порушень законності, причин, що їх породжують, і умов, які їм сприяють.
   Одним із повноважень прокурора є перевірка діяльності персоналу, порядку і умов виконання покарання. Для її проведення прокурор має право у будь-який час відвідувати установи і органи, в яких засуджені відбувають покарання, за посвідченням, що підтверджує його особу. У процесі особистих відвідувань прокурор безпосередньо знайомиться з роботою адміністрації, зокрема перевіряє документи, на підставі яких засуджені позбавлені волі (прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях позбавлення волі), опитує засуджених, знайомиться з оперативними матеріалами тощо. Особисте ознайомлення з діяльністю персоналу дозволяє повніше з'ясувати стан законності, режиму і умов виконання покарання, забезпечує якісне виявлення порушень законності і і'х попередження.
   Прокурор має право перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації установ і органів виконання покарань. Одночасно підлягає перевірці законність і обгрунтованість постанов посадових осіб про накладення дисциплінарних стягнень. У випадку виявлення акту, який суперечить закону, прокурор вправі вимагати особистих пояснень від посадових осіб з приводу допущених порушень.
   Звернення засуджених із скаргами та заявами розглядається як важливий засіб виявлення порушень законності з боку персоналу установ і органів виконання покарань. Стосовно виправно-трудової установи закон встановлює особливий порядок направлення письмових звернень до прокурора (строк — протягом доби, перевірці й перегляду не підлягають). Усні скарги і заяви приймаються прокурором під час прийому засуджених або при їх опитуванні. Заяви і скарги, які свідчать про грубі порушення закону з боку персоналу, беруться під особливий контроль. Прокурор зобов'язаний розглянути заяви і скарги засуджених у встановлені законом строки, вжити необхідних заходів і повідомити про своє рішення особам, які їх подали.
   Однією з основних форм попередження порушень законності в діяльності персоналу є санкціонування прокурором деяких дій його посадових осіб. Коло дій, на вчинення яких персонал повинен отримати санкцію прокурора, суворо обмежене прямими приписами закону. Отримання санкції необхідне, коли йдеться про дії персоналу, які зачіпають найсуттєвіші права і законні інтереси засуджених, як правило, до позбавлення волі. Санкція прокурора в цих випадках — додаткова гарантія дотримання законності, яка забезпечує попередження незаконних дій персоналу, з одного боку, охорону прав і законних інтересів засуджених — з іншого. Як приклад варто вказати на потребу отримання санкції прокурора на постанову про звернення в дохід держави грошей і цінних речей, виявлених у засуджених (ст. 28 ВТК), на рішення про надання короткострокового виїзду засуджених у зв'язку з винятковими особистими обставинами (ст. 39і ВТК).
   Правові засоби усунення порушень законності, причин і умов, що їх породжують, досить різнобічні і виступають, як правило, у формі актів прокурорського нагляду. Вони забезпечують прокуророві можливість ефективно і швидко усувати порушення законності в діяльності установ і органів виконання покарань. Важливим засобом є постанови і вказівки прокурора щодо додержання персоналом правил відбування покарання, вони обов'язкові і підлягають негайному виконанню адміністрацією установ і органів виконання покарань.
   Іншим засобом усунення порушень законності є протест прокурора на акт, виданий посадовою особою, який суперечить закону (наказ, постанова чи розпорядження). Протест підлягає обов'язковому розгляду не пізніше ніж у десятиденний строк. При цьому про результати розгляду протесту протягом такого ж терміну повідомляється прокурор у письмовій формі. Додатковою гарантією оперативного усунення незаконних дій персоналу є те, що згідно із ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" протест прокурора зупиняє дію опротестованого акту.
   Ще однією з форм реагування прокурора на порушення законності є його постанови про негайне звільнення особи, яка незаконно перебуває в місцях позбавлення волі, відміну дисциплінарних заходів стягнень, накладених на засуджених з порушенням закону, термінове звільнення із штрафного ізолятора, дисциплінарного ізолятора. Прокурор виходячи з характеру порушень закону може винести мотивовану постанову про дисциплінарне чи адміністративне провадження або про порушення кримінальної справи щодо посадових працівників установ і органів виконання покарань.
   Формою реагування прокурора на порушення законності є також його подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Посадові особи зобов'язані не пізніше як у місячний термін вжити відповідні заходи до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомити прокурору. Крім того, прокурор може подати письмовий припис у випадку, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди, якщо не буде усунуте. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокуророві.