§ 1. Сутність економічної концентрації

   Здійснення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання зумовлює процеси їх економічної концентрації, яка відбувається у вигляді створення, злиття, ліквідації підприємств, переходу прав власності, управління або користування майном, набуттям одними підприємцями прямого або опосередкованого контролю над іншими. Таким чином, з юридичної точки зору економічну концентрацію можна визначити як дії, спрямовані на створення, ліквідацію, реорганізацію суб’єктів господарювання, придбання, передачу в оренду майна. З економічної точки зору концентрація — це дії, спрямовані на набуття контролю над ринком товару. Внаслідок економічної концентрації відбувається перехід ресурсів від однієї особи до іншої, окремі суб’єкти господарювання можуть набувати значної ринкової влади, що у свою чергу дає їм змогу самостійно або разом з іншими впливати на ринкову конкуренцію.
   Державний контроль за економічною концентрацією — ефективний засіб конкурентної політики, що застосовується у багатьох зарубіжних країнах, зокрема у Німеччині, Словаччині та Росії. Він здійснюється з метою запобігання появі монопольних утворень, монополізації товарних ринків, набуття або посилення свого монопольного становища окремими суб’єктами господарювання, а також унеможливлення спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку. Отже, значно легше запобігти появі нових монопольних утворень, ніж потім боротися з їх зловживаннями та чинити примусовий поділ.
   Відповідно до правил, прийнятих Європейською спільнотою, про всі випадки концентрації, показники яких перевищують певні визначені величини, їх учасники мають повідомити Європейську Комісію. У разі неподання відповідної інформації передбачено відповідальність у вигляді штрафів. Якщо Комісія дійде висновку, що така концентрація створює або посилює домінуюче становище і через це ефективна конкуренція може бути істотно обмежена на спільному ринку або в його значній частині, вона оголошує її несумісною зі спільним ринком. При цьому, якщо така концентрація вже відбулася. Комісія може вимагати від ініціаторів концентрації її скасування.
   У Федеративній Республіці Німеччині про кожне злиття, в якому задіяно підприємство із сукупним річним оборотом, що перевищує визначену законом суму, в обов’язковому порядку повідомляється Федеральне картельне відомство. Якщо очікується, що через злиття виникне або буде посилене домінуюче становище на ринку, Федеральне картельне відомство забороняє злиття. При цьому може бути заборонено як злиття, що вже відбулося, так і заплановане злиття.
   Згідно із законодавством Франції будь-який проект концентрації або заходи з концентрації, які здатні погіршити конкуренцію, можуть бути піддані за запитом міністра економіки експертизі Ради з конкуренції. На підставі висновку Ради міністр економіки або міністр, що відає відповідною галуззю, може видати постанову про скасування проекту концентрації, відновлення попереднього становища або вжиття заходів щодо забезпечення або поновлення достатньої конкуренції.
   Аналогічні правові інститути є у законодавстві країн з перехідною економікою. Відповідно до законодавства Російської Федерації у визначених законом випадках злиття й приєднання комерційних організацій, створення, злиття й приєднання їх об’єднань, ліквідація й розділ (виділення) державних і муніципальних унітарних підприємств здійснюється за попередньою згодою федерального антимонопольного органу. За попередньою згодою федерального антимонопольного органу за певних умов здійснюється також придбання акцій (часток) із правом голосу у статутному капіталі господарського товариства, набуття у власність або користування одним господарюючим суб’єктом основних виробничих засобів або нематеріальних активів іншого господарюючого суб’єкта. Федеральний антимонопольний орган має право відхилити відповідні клопотання, якщо їх задоволення може призвести до посилення домінуючого становища господарюючого суб’єкта та (або) обмеження конкуренції. Якщо вищезазначені дії можуть призвести до виникнення або посилення домінуючого становища господарюючого суб’єкта та (або) обмеження конкуренції, особи, які їх здійснюють, зобов’язані на вимогу федерального антимонопольного органу у визначені ним строки вжити заходів щодо поновлення необхідних умов конкуренції.
   Вплив процесу економічної концентрації на конкуренцію є неоднозначним. З одного боку, економічна концентрація зовсім необов’язково призводить до негативних економічних наслідків і навіть навпаки сприяє підвищенню ефективності виробництва, зниженню виробничих витрат суб’єктів господарювання та скороченню дублюючих ланок виробництва, відкриває нові ринки. Велику заінтересованість у поширенні процесу економічної концентрації виявляють, зокрема, ті країни, де є великі холдингові компанії, оскільки йдеться не стільки про концентрацію виробництв, скільки про концентрацію капіталів, на базі яких розвиваються ці виробництва. Споживачі також отримують певний виграш від економічної концентрації у вигляді ширшого вибору товарів, пропонованих за доступнішими й вигіднішими цінами.
   З іншого боку, в економічній концентрації суб’єктів господарювання може критися небезпека для конкуренції, оскільки лідерство на ринку за змістом дуже близьке до домінування на ньому. Як для світової економіки, так і для економіки України, можуть мати місце й негативні наслідки від процесу економічної концентрації. Вони полягають, зокрема, у створенні сприятливих передумов для утворення монополій та олігополій, зловживання ринковою владою великими компаніями у ключових галузях економіки.
   Тому процеси економічної концентрації суб’єктів господарювання потребують контролю з боку відповідних конкурентних відомств. В Україні згідно з законодавством такий контроль здійснюють органи Антимонопольного комітету України.