§ 5. Господарська діяльність органів виконавчої влади як чинник, що призводить до вчинення ними антиконкурентних дій

   Однією із найважливіших сфер в Україні, яка забезпечує життєдіяльність держави і від розвитку якої залежить загальний стан речей у країні, є економіка. Тому впровадження та закріплення реформ, що мають змінити економічну ситуацію в Україні на краще, є першочерговим завданням держави. Внаслідок проведення ринкових реформ, зокрема заходів з демонополізації, приватизації, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, в Україні створено основи ринкового середовища, яке на сучасному етапі потребує подальшого вдосконалення, щоб забезпечити значно вищий рівень ефективності господарювання. Одним із важливих напрямів такого реформування є вдосконалення здійснення господарської діяльності органами виконавчої влади в частині надання платних послуг суб’єктам господарювання та громадянам.
   Нині більшість органів виконавчої влади, надаючи платні послуги суб’єктам господарювання та громадянам, поєднує ! діяльність з виконання і реалізації цілей, завдань та функцій, покладених на них державою, метою яких є забезпечення виконання та додержання усіма суб’єктами ринкових відносин Конституції та законів України, нормативно-правових актів органів виконавчої влади, принципів законності та правопорядку, гарантій щодо прав і свобод громадян тощо, з діяльністю, пов’язаною з госпрозрахунковою діяльністю, що за своєю суттю є підприємницькою, метою якої є отримання прибутку або доходу.
   Всього в Україні органи виконавчої влади здійснюють близько 100 видів господарської діяльності, яка включає надання платних інформаційних, консультативних, експертних та інших послуг фізичним і юридичним особам та населенню. На сучасному етапі послуги у сфері господарської діяльності держави надають:
   1) державні органи (органи виконавчої влади, адміністративно-господарського управління та контролю), які надають:
   • послуги, що є безпосереднім наслідком виконання державних функцій;
   • послуги, які пов’язані з виконанням державних функцій, але надання яких внаслідок соціально-політичних чинників закріплено за державними органами, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;
   2) державні установи та організації, які надають насамперед послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функцій,, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;
   3) суб’єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність, використовуючи делеговані їм владні повноваження, і надають послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функцій, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій.
   Практика здійснення органами Антимонопольного комітету України контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції підтверджує висновки про необхідність обмеження владно-господарського дуалізму державних органів як чинника, що сприяє неправомірному обмеженню конкуренції і вчиненню значної кількості порушень законодавства. Слід зазначити, що кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинене органом виконавчої влади чи його посадовою особою, є неправомірним обмеженням прав і свобод суб’єктів господарювання, які діють на ринку, а це є передумовою повного усунення або часткового обмеження конкуренції на товарних ринках та їх монополізації.
   Нині господарська діяльність органів виконавчої влади більше слугує відомчим інтересам, ніж інтересам держави і суспільства в цілому. Така діяльність із кожним роком все більше суперечить основному напряму економічної політики держави — побудові цивілізованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки.
   Беззаперечно можна стверджувати, що в процесі здійснення своєї діяльності органи виконавчої влади зловживають своїм становищем. Ці зловживання можна класифікувати таким чином.
   1. Державні функції делегуються органами виконавчої влади “своїм” господарюючим суб’єктам, які так чи інакше залежать від цих державних органів і слугують їх владним інтересам.
   2. Непоодинокі випадки самостійного розширення органами виконавчої влади сфери господарської діяльності шляхом створення знов-таки “своїх” госпрозрахункових підрозділів та надання їм певних пільг, у той же час послугами цих госпрозрахункових підрозділів підприємців змушують користуватися під час реєстрації підприємств, отриманні ліцензій, дозволів тощо.
   3. Поширена практика:
   • нав’язування підприємцям непотрібних їм супутніх послуг за додаткову плату;
   • непередбаченого законодавством делегування функцій державного управління суб’єктам господарювання;
   • самочинного розширення кола платних послуг, що надаються, та встановлення необгрунтоване високих тарифів на них;
   • прийняття власних неправомірних владних рішень, норми яких зобов’язують суб’єктів господарювання користуватися послугами органів виконавчої влади.
   Типовим прикладом зловживань, є дії Держуправління екобезпеки в Донецькій області.
   Так, органи Мінекобезпеки України під час видачі дозволів та лімітів на скиди та викиди забруднюючих речовин протягом тривалого часу змушували суб’єктів господарювання отримувати платні послуги, які мали право надавати зазначені органи, в той час, коли підприємцям такі послуги були не потрібні. Переважну більшість цих послуг могли надавати суб’єктам господарювання інші підприємці на вигідніших умовах. Але статус та дії органів Мінекобезпеки України призводили до усунення таких підприємців з ринку, оскільки матеріали, які вони готували, не бралися до уваги органами Мінекобезпеки. Внаслідок цього відбулася монополізація ринків певних послуг з усіма негативними наслідками для споживачів.
   Складається ситуація, коли учасники ринку потрапляють під подвійний тиск таких “госпрозрахункових” відомств, з одного боку як конкуренти, з іншого — як об’єкти контролю, що призводить до усунення з ринку “не своїх” суб’єктів господарювання та монополізації відповідних товарних ринків. У кінцевому підсумку цей тиск перетворюється на додатковий і досить істотний, а іноді непереборний бар’єр вступу на ринок для підприємців, а відтак знов-таки призводить до монополізації відповідних товарних ринків.
   Для органів виконавчої влади стало нормою, поряд із платними послугами згідно з нормами законодавства, надавати знов-таки платні послуги, але такі, що відповідно до норм законодавства України входять до прямих функціональних обов’язків органів виконавчої влади і мають надаватися безплатно, за рахунок відповідних бюджетів. На більшості ринків послуг органи виконавчої влади через природні економічні, соціальні, політичні умови є монополістами, отже, можуть зловживати своїм монопольним становищем.
   За умов сьогодення наявність значного сектора економіки, в якому в одній особі поєднуються владні та господарські функції, не відповідає сучасним умовам економічного й суспільного розвитку держави. Недоліки та порушення у сфері господарської діяльності не можна подолати шляхом косметичних виправлень, тому сфера господарської діяльності потребує докорінного реформування.
   Проте слід враховувати, що в умовах фінансової скрути, недостатнього, нестабільного бюджетного фінансування деякі органи виконавчої влади, які фінансуються з державного бюджету, змушені надавати платні послуги, інакше вони просто були б не в змозі виконувати функції, покладені на них державою. Так, архівні установи України за умов недостатнього і нестабільного бюджетного фінансування змушені створювати госпрозрахункові підрозділи та надавати платні послуги, інакше через відсутність власних джерел доходів (за рахунок надання платних послуг) вони не зможуть виконувати свої функції, оновлювати матеріально-технічну базу. Це, безумовно, призведе до занепаду архівної справи в Україні. Такий стан речей стосується багатьох підприємств, установ, організацій України, що фінансуються з державного бюджету.
   За таких обставин вирішення проблеми владно-господарського дуалізму в діяльності органів виконавчої влади має відбуватися шляхом:
   • припинення неправомірного здійснення органами виконавчої влади госпрозрахункової діяльності;
   • забезпечення фінансування діяльності цих органів з державного бюджету в повному обсязі;
   • створення на базі госпрозрахункових підрозділів державних органів відповідних підприємств з їх подальшою приватизацією чи без такої;
   • виключення можливості нав’язування супутніх послуг, пов’язаних із виконанням державних функцій;
   • запровадження у разі потреби надання супутніх, послуг державними органами, регулювання відповідних цін, тарифів.
   У цілому позитивними соціально-економічними наслідками від перетворення госпрозрахункових підрозділів державних органів на самостійні господарські суб’єкти, які вестимуть підприємницьку діяльність, будуть:
   • можливість отримання підприємцями та населенням якісних послуг безплатно або за помірну плату;
   • поліпшення якості послуг, що надаються, з одночасним зниженням їхньої вартості;
   • значне зменшення кількості порушень законодавства, вчинених шляхом корупційних діянь, зловживань службовим становищем, хабарництва та дискримінації підприємців з боку державних органів;
   • зменшення або зняття бар’єрів, що перешкоджають вступу підприємців на ринок;
   • збільшення кількості суб’єктів господарювання на ринку;
   • збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок сплати податків суб’єктами господарювання, що діятимуть на цих ринках.

   Контрольні запитання для самоперевірки
   1. Які основні види порушень законодавства про захист економічної конкуренції Вам відомі?
   2. Які нормативні акти визначають основні види порушень законодавства про захист економічної конкуренції?
   3. У чому полягає сутність антиконкурентних узгоджених дій?
   4. Які існують види антиконкурентних узгоджених дій?
   5. У чому полягає різниця між горизонтальними та вертикальними антиконку’рентними узгодженими діями?
   6. Що таке зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку?
   7. Яким чином визначається монопольне становище суб’єкта на ринку?
   8. У чому полягає сутність антиконкурентних узгоджених дій органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю?
   9. Яким чином органи влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю можуть вчиняти порушення законодавства про захист економічної конкуренції?
   10. Чому господарська діяльність органів виконавчої влади негативно впливає на ринкову конкуренцію?