§ 4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю

   Державна влада за своєю природою є монопольною, тому під час регулювання підприємницької діяльності органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю можливе прийняття ними неправомірних рішень, які обмежують права підприємців, призводять до недопущення, спотворення, а іноді й до усунення конкуренції з ринку. Вчинення таких дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
   Законодавством України як окремий вид порушення законодавства про захист економічної конкуренції виділено антиконкурентні дії органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю. Сьогодні виявлення та припинення таких порушень є дуже актуальним, бо за кількістю припинених органами Антимонопольного комітету України порушень законодавства про захист економічної конкуренції вони посідають друге місце після зловживань монопольним (домінуючим) становищем на рику. Вчинення таких дій заборонено статтями 15—17 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, що визначають неправомірну діяльність, яка є антиконкурентними діями органів державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю.
   Якщо державна влада за своєю природою є монопольною, то рішення, які приймають органи державної влади, є обов’язковими до виконання. Тому під час регулювання підприємницької діяльності органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю можливе прийняття неправомірних рішень, які обмежують права підприємців, призводять до спотворення, а іноді і до усунення конкуренції з ринку.
   Антиконкурентними діями органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю визнаються будь-які акти (рішення, накази, розпорядження, постанови тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність зазначених органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Такими діями, зокрема, визнаються:
   • заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
   • пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;
   • пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;
   • будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
   • встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в інший або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в інший в певному обсязі чи за виконання певних умов;
   • надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
   • дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
   • дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
   Ці антиконкурентні дії можуть чинитися внаслідок широкого спектра неправомірних дій і рішень зазначених органів, що можуть прийматися як посадовою особою одноособове, так і колегіальне.
   Загальним результатом вчинення зазначених дій є або буде недопущення, обмеження або усунення конкуренції з ринку.
   Переважну більшість порушень законодавства про захист економічної конкуренції вчиняють органи державної влади та місцевого самоврядування прийняттям неправомірних актів, що обмежують вільну економічну діяльність на ринку та спотворюють дію економічних законів, обмежуючи тим самим конкуренцію.
   Зазначені неправомірні акти можна класифікувати так:
   1) акти (дії), спрямовані на спотворення загальної організаційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання;
   2) акти (дії), спрямовані на спотворення поточної економічної діяльності суб’єктів господарювання;
   3) акти (дії) з неправомірного надання окремим суб’єктам господарювання певних пільг.
   Акти (дії), спрямовані на спотворення організаційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання, реалізуються перш за все шляхом створення неправомірних перешкод на шляху виникнення нових суб’єктів господарювання у будь-якій сфері діяльності, крім випадків, передбачених законодавством.
   Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету Тернопільського відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява від фармацевтичної фірми “Рута-Фарм” із приводу відмови Монастириської міської ради відкрити аптечний кіоск на території м. Монастириська.
   Як було встановлено, рішення Монастириської міської раді ди грунтувалося на нормативно-правових актах, які не могли і, бути підставою для заборони розміщення кіоску на території міста.
   Тернопільське відділення Комітету визнало дії Монастириської міської ради такими, що стримують розвиток конкуренції на ринку реалізації лікарських засобів і обмежують діяльність фармацевтичної фірми “Рута-Фарм”, та звернулось до неї з поясненням щодо неправомірності прийнятого рішення та пропозицією привести його у відповідність до вимог законодавства.
   Монастириська міська рада повторно розглянула питання щодо відкриття аптечного кіоску, але рішення не змінила, пояснюючи це відсутністю потреби в нових аптеках.
   Тернопільське відділення Антимонопольного комітету розглянуло справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами якої дії Монастириської міської ради кваліфіковано як заборону або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, та прийняло розпорядження з вимогою привести неправомірно прийняте рішення відповідно до законодавства.
   Оскільки Монастириська міська рада проігнорувала розпорядження відділення Антимонопольного комітету, останнє подало позовну заяву до господарського суду Тернопільської області. Господарський суд задовольнив позов, рішення Монастириської міської ради визнано недійсним.
   Акти (дії), спрямовані на спотворення поточної економічної діяльності суб’єктів господарювання, можна поділити на 2 категорії:
   1) ті, що встановлюють прямі або опосередковані заборони на здійснення окремих видів діяльності чи виробництво окремих видів товарів;
   2) ті, що зобов’язують вчинити певні дії.
   Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету Донецька обласна державна адміністрація без погодження з органами Антимонопольного комітету прийняла розпорядження, яким керівникам Донбаської регіональної митниці, Донецької залізниці. Маріупольського морського торгового порту та автопідприємств, що здійснюють вантажні перевезення, пропонувалося здійснювати транспортування брухту відходів чорних і кольорових металів за межі області лише після отримання власником металобрухту спеціального дозволу на право його вивезення. Розпорядження було взято до виконання Донецькою регіональною митницею. Донецькою залізницею, Маріупольським морським торговим портом та Донецьким територіально-виробничим об’єднанням автотранспорту. За інформацією суб’єктів господарювання, оформлення дозволу на право вивезення брухту за межі області (нового на кожний місяць) займало близько трьох тижнів, що створювало додаткові труднощі в роботі підприємств.
   Розпорядженням Антимонопольного комітету дії Донецької облдержадміністрації було визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і зобов’язано порушника в місячний термін привести своє розпорядження у відповідність до вимог законодавства.
   Приклад антиконкурентної діяльності органів влади . та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету Рядом розпоряджень Донецької облдержадміністрації було зобов’язано підприємців проводити дооцінку горілки та лікеро-горілчаних виробів, які завозяться в область, до рівня оптово-відпускних цін на цю продукцію місцевих виробників. Незважаючи на звернення Антимонопольного комітету до ї Донецької облдержадміністрації щодо приведення зазначених розпоряджень у відповідність до вимог законодавства, остання не лише не зреагувала, а й прийняла нові розпорядження з аналогічними нормами, зокрема зобов’язала підприємців при формуванні цін на тютюнові та лікеро-горілчані вироби до сум оптово-збутової та торговельної надбавки застосовувати цільову надбавку у розмірі 5%.
   Прийнявши зазначені розпорядження, облдержадміністрація не лише порушила вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, а й вимоги статей 21 та 23 Закону (України “Про підприємства в Україні”, а також ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, що за зверненням Антимонопольного комітету підтвердили Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів та Державна податкова адміністрація. Антимонопольний комітет визнав, що зазначеними діями Донецька облдержадміністрація вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції України.
   Обидва види актів (дій), спрямованих на спотворення діяльності суб’єктів господарювання так чи інакше впливають на свободу економічної діяльності, повністю або частково виключаючи її. Якщо акти (дії) першого виду спрямовані на спотворення організаційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання і можуть створити перешкоди на шляху створення нових суб’єктів господарювання, то другі створюють перешкоди вже існуючим суб’єктам господарювання.
   Заборони, що їх встановлюють неправомірні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, можуть стосуватися як певних видів чи напрямів діяльності (наприклад, заборона здійснення торговельної діяльності взагалі), так і конкретних видів товарів, робіт, послуг (наприклад, заборона виробництва та реалізації хліба). Особливо можна виділити заборони органів влади на ввезення, вивезення товарів з одного регіону республіки в інший, такі заборони призводять до монополізації регіональних ринків товарів, на ввезення, вивезення яких є заборона.
   Слід зазначити, що окреме місце серед антиконкурентних дій органів влади та управління, посідають дії з надання окремим суб’єктам господарювання податкових та інших пільг.
   У юридичному розумінні пільги — це вилучення із загальноправового режиму, тобто, встановлення такого режиму, який ставить одного суб’єкта господарювання чи групу суб’єктів у привілейоване становище щодо інших, даючи їм можливість здійснювати свою діяльність на вигідніших умовах. Тому, якщо говорити про можливість надання суб’єктам господарювання пільг, то слід зазначити, що відповідно до законодавства України можливість та порядок надання пільг суб’єктам господарювання при здійсненні ними підприємницької діяльності мають бути регламентовані відповідними нормативно-правовими актами.
   Прикладом такої регламентації є Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, яким визначено порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу. У Законі, зокрема, зазначається, що на території спеціальних (вільних) економічних зон створюються сприятливі умови та режим митного оподаткування: пільговий режим щодо рівня оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система тощо.
   Законодавство також забороняє органам влади та місцевого самоврядування делегувати владні повноваження об’єднанням, підприємствам та іншим особам, якщо це може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
   Крім того, забороняється вчинення дій чи бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також створенні умов для вчинення таких порушень.