|
§ 2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання Для задоволення своїх потреб та отримання надприбутків на ринку суб’єкти господарювання можуть здійснювати колективну антиконкурентну діяльність та створювати монопольні об’єднання, що домінують на ринку. В основному це відбувається шляхом укладення письмових чи усних угод, які регламентують їх ринкову діяльність. Таким чином підприємці можуть домовлятися про регулювання виробництва, умови збуту продукції та найму робочої сили, встановлення цін на певні товари, обмін виробничою та комерційною інформацією та ін. Основною метою укладення таких угод є одержання прибутку шляхом забезпечення власних та суспільних потреб через усунення чи обмеження конкуренції між учасниками угоди, а також через усунення зовнішньої конкуренції. Такі учасники, зберігаючи юридичну, фінансову, виробничу та комерційну самостійність, здійснюють на договірній основі антиконкурентну спільну діяльність що може передбачати:
• обмін патентами та технологіями;
• розширення сфер впливу на споживчому ринку;
• визначення спільної політики розвитку виробництва, реалізації товарів, а також встановлення монопольних цін, метою яких є усунення конкурентів з ринку;
• розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо.
Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання заборонені законодавством.
Залежно від структури ринку, виду суб’єктів господарювання, їх місця на ринку виділяють три основні види анти-конкурентних узгоджених дій:
• горизонтальні;
• вертикальні;
• конгломератні.
Горизонтальні антиконку рентні узгоджені дії. Це дії (угоди), що їх здійснюють на одному і тому самому рівні виробництва або розподілу товарів два або більше суб’єктів господарювання, які фактично мають бути конкурентами.
Здійснення таких погоджених дій (укладення угод), які безпосередньо передбачають встановлення монопольних цін, розподіл ринку, усунення з ринку інших суб’єктів господарювання, завдають конкуренції найбільшої і прямої шкоди, бо стосуються її основних елементів, зокрема цін, обсягу виробництва, структури ринку, включаючи частки суб’єктів господарювання на ринку, географічні, товарні, часові межі ринку.
Щоб істотно обмежити конкуренцію, суб’єктам господарювання не обов’язково прямо погоджувати (передбачати у своїх угодах) відповідну антиконкурентну діяльність. Іноді достатньо, щоб домовленості стосувалися фактора, істотного для функціонування ринку. Наприклад, встановлення суб’єктами господарювання нових галузевих стандартів чи створення труднощів в отриманні суб’єктами господарювання ліцензій чи дозволів на здійснення господарської діяльності може істотно підвищити бар’єри входження на ринок або призвести до виходу з ринку суб’єктів господарювання — новачків.
Аналогічні наслідки матимуть місце й у разі домовленості учасників ринку не мати справи з постачальниками суб’єкта і господарювання, який нещодавно увійшов на ринок, — так званий бойкот.
Поряд з цим існують антиконкурентні узгоджені дії, які хоч прямо і не передбачають зміни конкретних умов формування ціни або структури ринку, інших основних елементів конкуренції, але впливають на неосновні її елементи і через них опосередковано — на основні.
До неосновних елементів конкуренції можна віднести рекламу, години роботи магазинів, зовнішнє оформлення товару тощо. Так, домовившись про заборону або істотне обмеження реклами на свої товари, суб’єкти господарювання значно обмежують можливості споживачів до пошуку найоптимальніших умов придбання. Таким чином, посилюється , загальна ринкова влада кожного з продавців, а отже, і їх можливість призначати вищі ціни.
Аналогічні наслідки мають місце у разі домовленості щодо єдиного режиму роботи магазинів. Таким чином, учасники антиконкурентних узгоджених дій позбавляються конкуренції з боку тих підприємств, які могли б працювати в інший час.
Такі угоди, як правило, не усувають конкуренцію повністю, але призводять до її часткового обмеження чи ослаблення з відповідними негативними наслідками для ринку та споживачів.
Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії, крім зазначеного, можуть також передбачати:
- спільний продаж, зокрема експорт товарів;
- спільні закупівлі, зокрема імпорт товарів;
- раціоналізацію, спеціалізацію виробництва;
- обмеження інвестицій, техніко-технологічного розвитку;
- спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Вертикальні антиконкурентні узгоджені дії — дії (угоди), що їх здійснюють два або більше суб’єктів господарювання, і відповідають таким умовам:
а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій перебувають у відносинах продавець — покупець або постачальник — споживач;
б) такі узгоджені дії передбачають обмеження підприємницької діяльності хоч би одного з учасників узгоджених дій у його відносинах з третіми особами;
в) зазначені обмеження підприємницької діяльності призводять або можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, порушення прав споживачів.
Загалом вертикальні узгоджені дії (угоди) на конкурентних ринках не лише не обмежують конкуренції на них, але й часто посилюють її.
Зокрема, вибір виробником автомобілів одного дистриб’ютора своїх товарів за умови відсутності монопольного становища виробника дає йому можливість здійснювати інвестиції у торгівлю власними автомобілями, створюючи при цьому кращі умови для споживачів, стимулюючи інших виробників до аналогічних дій. І навпаки, якщо один з учасників вертикальних узгоджених дій займає монопольне становище на ринку, антиконкурентний ефект таких узгоджених дій стає, як правило, неминучим, і ці узгоджені дії перетворюються на неправомірні.
Найпоширеніші приклади антиконкурентних вертикальних узгоджених дій.
1. Узгоджені дії (угоди) щодо встановлення цін перепродажу. Такі дії мають місце, коли між постачальником певного товару і його розповсюджувачем досягається домовленість щодо рівня ціни, за якою цей товар має продаватися іншим підприємцям, споживачам, тобто особам, які не є учасниками узгоджених дій.
2. Узгоджені дії (угоди) щодо виключного розповсюдження товарів. Ці дії (угоди) мають місце, коли постачальник бере на себе зобов’язання визначити лише одного розповсюджувача свого товару, що призводить до усунення з ринку інших розповсюджувачів, а, отже, до усунення конкуренції на цьому ринку.
Аналогічні наслідки мають узгоджені дії (угоди), які передбачають призначення постачальником одного розповсюджувача на певній території.
3. Узгоджені дії (угоди) щодо вибіркового розповсюдження товарів — дії, коли між постачальником товару і його розповсюджувачами досягаються домовленості щодо продажу постачальником своїх товарів лише тим з них, які відповідають певним умовам. Наприклад, постійно мати у продажу певний асортимент супутніх товарів; здійснювати і продаж у спеціалізованих магазинах, оформлених відповідним чином, чи з примусовим асортиментом; надавати послуги передпродажної підготовки товару або його гарантійного обслуговування.
4. Узгоджені дії (угоди) щодо ексклюзивної закупівлі товарів — мають місце, коли між постачальником і розповсюджувачем його товарів досягається домовленість щодо закупівлі розповсюджувачем товарів лише в одного постачальника. Антиконкурентний ефект цього виду порушення полягає в обмеженні доступу на ринок товарів інших постачальників.
Зазначені перешкоди виникають, якщо постачальник — монопольне утворення здійснює узгоджені дії з такою кількістю розповсюджувачів його товарів, що інші постачальники не можуть протягом тривалого часу знайти альтернативні способи розповсюдження своїх товарів, у тому числі й створити власну мережу розповсюдження.
5. Франшизні угоди. Ці угоди мають місце, коли між власником знака для товарів і послуг, фірмового найменування тощо і підприємцем, який займається аналогічним видом діяльності, досягається домовленість щодо використання на певних умовах знака для товарів і послуг, фірмового найменування.
Загалом, якщо умови такого використання є обгрунтованими, зокрема передбачають внесення плати за використання відповідного права, здійснення власником контролю за якістю товарів, позначених його знаком для товарів і послуг чи фірмовим найменуванням, то зазначені угоди буде укладено цілком законно.
6. Узгоджені дії (угоди) щодо використання прав інтелектуальної власності. Такі дії мають місце, коли між власником права інтелектуальної власності (патенти, знаки для товарів і послуг, авторські права) та певним підприємцем досягається домовленість щодо передачі підприємцю права на певну інтелектуальну власність або надання йому дозволу використання цього права.
7. Конгломератні узгоджені дії (угоди). Це узгоджені дії (угоди), що їх здійснюють (уклали) два або більше суб’єктів господарювання, і відповідають таким умовам:
а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій не є конкурентами та не перебувають у відносинах продавець-покупець чи постачальник-споживач;
б) таке узгодження дій передбачає обмеження у підприємницькій діяльності хоч би одного з її учасників у його відносинах з третіми особами.
За своєю природою, змістом, основними видами антиконкурентні конгломератні відносини аналогічні до антиконкурентних вертикальних узгоджених дій (угод), за винятком того, що між їх учасниками відсутні відносини продавець-покупець чи постачальник-споживач.
Отже, антиконкурентні узгоджені дії є неправомірними діями. Різниця між ними та правомірними узгодженими діями суб’єктів господарювання полягає в тому, що антиконкурентні узгоджені дії можуть призвести до недопущення, усунення, спотворення чи обмеження конкуренції на ринку.
Відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, гендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) істотного обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.
Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонопольного комітету, що призвели до розподілу ринку за колом споживачів.
Тернопільська обласна дирекція НАСК “Оранта” (далі — дирекція НАСК “Оранта”) та Тернопільське обласне управління Державного Ощадного банку України (далі — управління Ощадбанку) уклали договір про співробітництво з питань банківсько-страхових операцій. Згідно з цим договором управління Ощадбанку прийняло на себе зобов’язання проводити переговори з юридичними та фізичними особами, які звертались за одержанням кредиту та іншими послугами, щодо укладення ними договорів із дирекцією НАСК “Оранта” на страхування майна, що було предметом застави. Дирекція НАСК “Оранта” у свою чергу зобов’язалася сплачувати управлінню Ощадбанку винагороду в розмірі 10% суми страхових платежів, які надійшли за договорами, укладеними з клієнтами-позичальниками управління.
В результаті із 90 позичальників, які отримали кредити під заставу майна, 60 застрахували майно в дирекції. Цьому сприяла та обставина, що в управлінні не було інформації про інші страхові компанії, і клієнти не могли обрати страховика за своїм бажанням. Оскільки Ощадний банк займає у межах Тернопільської області монопольне становище на ринку кредитування фізичних осіб, НАСК “Оранта” в особі Тернопільської обласної дирекції також набула монопольного становища на ринку страхування заставного майна в межах Тернопільської області.
Тернопільське відділення Антимонопольного комітету кваліфікувало дії Тернопільської обласної дирекції НАСК “Оранта” і Тернопільського обласного управління Державного Ощадного банку України як антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до розподілу ринку за колом споживачів.
Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонопольного комітету, що призвели до встановлення монопольних цін.
У місті Донецьку 6 найбільших торговців моторним пальним (СП “Гефест”, ТОВ “Космос—2000”, ПВКФ “Паралель—М-1”, ТОВ “Донбасенерго—Сервіс”, АТЗТ “Лада—Центр” та ПП “Борінг”), сукупна частка яких на ринку становила 44%, одночасно і до одного й того самого рівня підвищували роздрібні ціни на чотири марки бензину та дизельне пальне, причому збільшення цін не було економічно обгрунтованим.
Координуючи свої дії, ці 6 торговців набули сукупної ринкової влади на ринку роздрібної торгівлі моторним пальним і встановили монопольні ціни.
Донецьке відділення Антимонопольного комітету кваліфікувало дії СП “Гефест”, ТОВ “Космос—2000”, ПВКФ “Паралель—М-1”, ТОВ “Донбасенерго—Сервіс”, АТЗТ “Лада— Центр” та ПП “Борінг” як антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до встановлення монопольних цін.
Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонопольного комітету, що призвели до обмеження доступу на ринок інших суб’єктів господарювання.
Між ВАТ “Черкасивтормет” та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” було укладено договір про постачання брухту для виробничих потреб останнього. В одному з пунктів договору зазначалося: “Покупатель обязуется не заключать прямих договоров с предприятиями ломосдатчиками Черкасской области на получение лома” (мовою документа). Пропонуючи договір у такій редакції, ВАТ “Черкасивтормет” мало на меті не допустити співробітництво ВАТ “Запорізький завод феросплавів” з іншими можливими продавцями брухту з Черкаської області. Таким чином, ВАТ “Черкасивтормет”, займаючи монопольне становище на ринку заготівлі брухту і відходів чорних металів у межах своєї області та одноособово володіючи устаткуванням для переробки брухту і відходів металів, в результаті цієї угоди набуло виключних прав на постачання переробленого брухту, в той час як усі інші постачальники брухту були позбавлені цієї можливості. Дії ВАТ “Черкасивтормет” та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” Черкаське відділення Антимонопольного комітету кваліфікувало як антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до обмеження доступу на ринок інших суб’єктів господарювання.
За загальним правилом не можуть бути визнані антиконкурентними узгодженими діями будь-які узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до істотного обмеження конкуренції В? та сприяють підвищенню конкурентоспроможності цих підприємців. Малим та середнім підприємцем відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції” є суб’єкт господарювання, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, вр робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти зі значно більшою ринковою часткою.
Крім того, не можуть бути визнані антиконкурентними узгодженими діями узгоджені дії суб’єктів господарювання щодо постачання чи використання товарів, якщо один з учасників узгоджених дій стосовно іншого встановлює обмеження на:
• використання поставлених ним товарів чи товарів тих постачальників;
• придбання у інших суб’єктів господарювання або продаж іншим суб’єктам господарювання чи споживачам інших товарів;
• придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не є предметом угоди;
• формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб’єктам господарювання чи споживачам.
Проте, якщо такі узгоджені дії призводять до істотного обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, до монополізації відповідних ринків, обмежують доступ на ринок інших суб’єктів господарювання, спричинюють економічно необгрунтоване підвищення цін або дефіцит товарів, їх можна визнати антиконкурентними узгодженими діями.
В українському законодавстві про захист економічної конкуренції окремого визначення дістали узгоджені дії, що стосуються переходу прав на інтелектуальну власність. Це пов’язано з тим, що неправомірний (з точки зору законодавства про захист економічної конкуренції) перехід прав на інтелектуальну власність може призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій та завдати шкоди як конкуренції на ринку так і споживачам. Водночас у законодавстві не визначено переліку угод щодо передачі прав на володіння та розпорядження об’єктами інтелектуальної власності, зміст яких порушує законодавство про захист економічної конкуренції, а чітко визначено угоди, укладення яких не може призвести до вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до цього не можуть бути визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій угоди про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об’єкта права інтелектуальної власності у тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності. Вважається, що не виходять за межі зазначених прав обмеження, які стосуються обсягу прав, які передаються, строку та території дії дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва.
Як уже зазначалося, вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Разом з тим відповідно до законодавства особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, що має істотне значення для прийняття рішення у справі, може бути звільнена від відповідальності.
Незважаючи на це, особу, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але повідомила про це органи Антимонопольного комітету, не буде звільнено від відповідальності, якщо вона:
• не вживе ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України;
• була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;
• не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.
Проте, незважаючи на всю можливу шкоду для конкуренції на ринку та споживачів, узгоджені дії можуть дозволити органи Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:
• вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;
• техніко-технологічному, економічному розвиткові;
• розвитку малих або середніх підприємців;
• оптимізації експорту чи імпорту товарів;
• розробці та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;
• раціоналізації виробництва.
Органи Антимонопольного комітету України не можуть дозволити узгоджені дії, якщо конкуренція істотно обмежується на всьому ринку чи в значній його частині.
Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольний комітет України не дав дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає можливі негативні наслідки від обмеження конкуренції.
|
