8.2.1. Сутність теорії інформаційної безпеки

   Наступне, що потрібно з'ясувати, — сутність теорії інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах. Відповідно до положень теорії гіперсистем визначимо підсистеми нижчих порядків.
   Перш за все — це класифікація суб'єктів суспільних відносин, яку можна розширювати залежно від потреб дослідження предметної галузі. Суб'єктів щодо інформаційної безпеки можна поділити на кілька категорій:
   - щодо правового статусу регулювання відносин: суб'єкти регулювання відносин та учасників відносин;
   - щодо мети учасників правовідносин: правомірні учасники та правопорушники тощо.
   Класифікація суспільних відносин щодо безпеки інформації має багатоаспектний зміст, який визначається залежно від галузей знань. Але все ж їх можна поділити на такі загальні види: соціальні, технічні та соціотехнічні.
   Визначальними також є тектологічні (організаційні) критерії: організаційно-управлінські, організаційно-правові та організаційно-технічні (у числі останніх виокремлюють ще організаційно-технологічні).
   У суспільно-правовому змісті правовідносини інформаційної безпеки щодо захисту інформації мають сутність організовування нормального (безпечного) функціонування інформаційних систем, у тому числі тих, технічну основу яких становлять засоби комп'ютерної техніки та базовані на них електронні інформаційні технології (у тому числі технології телекомунікації).
   Провідна системна мета правовідносин — захист суспільних інформаційних відносин від негативних впливів соціальних, техногенних та природних (стихійних) впливів.
   Важливим аспектом загальних положень інформаційної безпеки щодо захисту інформації в автоматизованих системах є наукове визначення і формулювання принципів її реалізації.
   Зазначені принципи повинні мати чітку ієрархічну структуру і критерії. Виходячи з положень природи інформаційної безпеки як тектологічного явища, пропонується поділ принципів на такі групи першого порядку: організащино-правові; оргашзацшно-управлшські; організащино-технічні.
   Залежно від науково-практичних потреб організаційної діяльності (організовування) принципи інформаційної безпеки можуть поділятися на групи другого та наступних порядків.