|
Розділ 10. Виборча система в Україні У загальному вигляді вибори — це волевиявлення народу з метою формування органів державної влади чи місцевого самоврядування шляхом голосування. Зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що волею народу здійснюється конституювання органів державної влади та місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя.
За формою здійснення вибори вважаються специфічною, урегульованою законом діяльністю уповноважених органів і громадян, спрямованою на формування органів державної влади та місцевого самоврядування.
Виборче право в об'єктивному розумінні становить систему правових норм, що регулюють порядок формування виборних державних органів (виборчу систему), і є одним з важливих інститутів конституційного права; у суб'єктивному розумінні — право громадянина обирати й бути обраним до державних органів (виборче право відповідно активне й пасивне), яке є одним з основних конституційних прав громадян і належить до політичних прав.
З одного боку, виборча система означає порядок формування виборних (насамперед представницьких) органів держави. Отже, виборча система є важливим елементом політичної системи держави, що регулюється правовими нормами, які в сукупності утворюють виборче право. Виборча система охоплює принципи і умови участі у формуванні виборних органів; організацію та порядок виборів і (у деяких країнах) відкликання виборних осіб. З іншого боку, виборча система становить систему розподілу місць у виборних органах після встановлення результатів голосування. Розрізняють мажоритарну, пропорційну та змішані виборчі системи.
Виборчий процес — один з основних елементів виборчої системи. Він передбачає призначення виборів (як правило, це прерогатива глави держави чи законодавчого органу); реєстрацію виборців у встановленому законом порядку; організацію виборчих округів, районів тощо, які формуються за принципами представництва — територіальним, національним, виробничим та ін. (створюються також виборчі дільниці й пункти для голосування); утворення виборчих комісій; висування кандидатів (зазвичай політичними партіями, виборчими блоками, іноді зборами виборців); проведення передвиборної агітації; власне голосування (один чи два тури); визначення результатів голосування (підрахунок голосів) і розподіл депутатських мандатів, що здійснюють місцеві й центральні виборчі органи.
Виборча кампанія — система агітаційних заходів, які здійснюють політичні партії та незалежні кандидати з метою забезпечення собі максимальної підтримки на виборах, що мають відбутися. У виборчій кампанії беруть участь також різні групи підтримки, громадські організації, засоби масової інформації тощо. До основних форм (способів) агітації під час виборчої кампанії належать передвиборчі збори і мітинги, статті й памфлети у газетах, передвиборчі афіші та плакати, виступи на радіо й телебаченні. Сучасні виборчі закони зазвичай доволі детально регламентують проведення виборчої кампанії.
Виборча квота — найменша кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата. Вона може визначатись як для кожного виборчого округу окремо, так і для країни загалом.
Виборчі комісії — спеціальні колегіальні органи, які утворюються з метою проведення виборів до складу державних органів, що обираються безпосередньо громадянами. Система, порядок утворення і повноваження виборчих комісій визначаються, як правило, законами про вибори. У систему виборчих комісій входять Центральна, територіальні та дільничні виборчі комісії.
Виборчі округи — територіальні одиниці, у яких обираються члени виборних державних органів. Залежно від того, яка кількість депутатів обирається в кожному виборчому окрузі, розрізняють виборчі округи одномандатні та багатомандатні. Виборчі округи можуть бути також загальнодержавними (за пропорційної виборчої системи, під час виборів глави держави) і регіональними (завжди за мажоритарної й іноді за пропорційної виборчої системи).
Виборчі дільниці — територіальні одиниці, які утворюються з метою проведення голосування і підрахунку голосів.
Виборчі цензи (кваліфікації) — умови для отримання і здійснення виборчого права, які встановлюються конституцією чи виборчим законом. Конституційній практиці різних країн відомі такі виборчі цензи: віковий, громадянства, майновий, освітній, осілості, статі, расовий, службовий, мовний.
Виборчий бюлетень — виборчий документ затвердженої форми для таємного голосування.
Мажоритарна виборча система — система виборів, за якої обраними вважаються кандидати, які отримали більшість голосів виборців у виборчому окрузі, де балотувалися. Розрізняють мажоритарні виборчі системи абсолютної, відносної та кваліфікаційної більшості. За мажоритарної виборчої системи абсолютної більшості кандидат вважається обраним у разі отримання в окрузі більше половини загальної чисельності голосів. За мажоритарної виборчої системи відносної більшості для того, щоб бути обраним, кандидату достатньо отримати більшість голосів в окрузі порівняно з іншими кандидатами. За мажоритарної виборчої системи кваліфікаційної більшості кандидат повинен отримати наперед встановлену більшість, яка перевищує половину голосів, наприклад, 2/3, 3/4. Зазвичай за мажоритарної виборчої системи в кожному виборчому окрузі має бути обраний один депутат. За такої системи голоси, що були подані в кожному окрузі за кандидатів, які не набрали більшості, втрачаються. Незважаючи на явні недоліки, мажоритарна виборча система існує в більшості сучасних держав, але часто в комбінації з пропорційною.
Пропорційна виборча система — порядок визначення результатів голосування, коли мандати між партіями, що висунули своїх кандидатів до представницького органу, розподіляються відповідно до набраної ними кількості голосів. За пропорційної виборчої системи утворюються великі виборчі округи, у яких кожна партія подає власний список кандидатів, а виборець віддає голос за список відповідної партії. Для визначення результатів голосування встановлюється мінімум голосів, необхідних для отримання одного депутатського мандата. Всередині списку партії мандати розподіляються зазвичай відповідно до порядку, у якому кандидати розміщені в цьому списку.
Змішана виборча система містить елементи як мажоритарної, так і пропорційної виборчих систем.
Активне виборче право — право брати участь з вирішальним голосом у виборах чи відкликанні членів виборних державних органів, а також у референдумах.
Пасивне виборче право — право бути обраним до виборних державних органів.
Абсентеїзм — добровільна неявка частини виборців на виборчі дільниці для голосування, тобто їхня відмова від реалізації свого активного виборчого права.
У конституційному праві під виборами розуміють участь громадян у здійсненні влади народу через виділення зі свого осередку шляхом голосування представників для виконання функцій у державних органах чи органах місцевого самоврядування зі здійснення влади. Шляхом виборів формуються різні органи державної влади — парламенти, президенти, глави адміністрацій, судові органи, органи місцевого самоврядування.
Вибори як форма волевиявлення народу здійснюються за певними принципами, найпоширенішими з яких є принципи вільних виборів, а також загального, рівного, прямого й таємного голосування. Лише за таких умов можливе справжнє волевиявлення, справді демократичні вибори як форма безпосередньої демократії.
Проголошення зазначених принципів на конституційному рівні, зокрема, у статті 71 Конституції України, робить їх обов'язковими в Україні для будь-яких виборів. У законах про окремі види виборів закріплюються й інші принципи, зокрема гласності, відкритості, свободи агітації, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії.
За часом проведення вибори в Україні розрізняють чергові, позачергові та повторні. Вибори можуть призначатися також з метою обрання певних депутатів замість тих, що вибули, а в разі формування нових місцевих рад вони називаються першими місцевими виборами.
За суб'єктами пасивного виборчого права розрізняють вибори народних депутатів України, Президента України, депутатів Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, районних, міських, селищних і сільських рад, міських, селищних, сільських голів.
Порядок проведення в Україні виборів до представницьких органів держави регулюється кількома законами України: "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р. (термін дії — до 1 жовтня 2005 р.), "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998 р. (до 1 жовтня 2005 р.), "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 р. і "Про Центральну виборчу комісію" від 30 серпня 2004 р.
З 1 жовтня 2005 р. набирають чинності закони України "Про вибори народних депутатів" від 25 березня 2004 р. і "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 р.
Відповідно до статті 70 Конституції України "право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними".
Громадяни України мають право голосу на виборах і референдумах незалежно від раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Виняток, як бачимо, становлять громадяни України, визнані судом недієздатними. Будь-яких інших підстав позбавлення права голосу (цензів) Конституція України не визнає. Це стосується і тривалості проживання (цензу осілості), і освіти (цензу освіти).
За змістом право голосу на виборах і референдумах багатогранне. Право обирати включає право не тільки голосувати, а й брати участь у передвиборній агітації, робити пожертвування до особистих виборчих фондів кандидатів, бути довіреною особою кандидата, ознайомитися зі списком виборців та ін.
Розглянемо основні положення Закону України "Про вибори народних депутатів України"від 25березня 2004р. (принагідно зауважимо, що цей Закон суттєво відрізняється від попередніх, що регулювали вибори народних депутатів України. Він неоднозначно оцінюється юристами і політиками. Мало того, дехто з них вважає, що приймати цей Закон за сучасного політичного стану в Україні передчасно і недоцільно).
Зазначений Закон встановлює, що народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (стаття 1), а вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі (стаття 3).
Згідно зі статтею 9 Закону народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п 'яти років.
Проживання в Україні за цим Законом означає проживання на території в межах державного кордону України; знаходження на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України, у дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах; перебування на полярних станціях України; перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України; перебування громадян України за межами України відповідно до міжнародних договорів України.
Правом висування кандидатів у депутати наділені громадяни України, які мають право голосу. Це право вони реалізують через партії (блоки).
Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована в установленому законом порядку не пізніше як за 365 днів до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніше як за 365 днів до дня виборів, а висування кандидатів у народні депутати України розпочинається за 119 днів і закінчується за 90 днів до дня виборів.
Громадянин України, який має право бути обраним народним депутатом України, може погодитись балотуватися кандидатом у депутати від партії (блоку).
Чергові вибори народних депутатів України відбуваються в останню неділю березня останнього року повноважень Верховної Ради України, термін яких визначено Конституцією України. Виборчий процес чергових виборів народних депутатів починається за 120 днів до дня виборів, а вибори проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який охоплює всю територію України. При цьому для проведення виборів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів, кількість яких в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу та кількості виборців на підставі даних спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики. У територіальний округ може входити один або кілька районів, міст, районів у містах.
Крім зазначених територіальних виборчих округів утворюється також закордонний територіальний виборчий округ, до складу якого входять усі закордонні виборчі дільниці.
Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймає Центральна виборча комісія не пізніше як за 110 днів до дня виборів. Виборчі дільниці за місцем проживання виборців (які називаються звичайними) утворюються територіальними виборчими комісіями за поданням виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст, де немає районних рад), районних у містах рад, а в разі відсутності таких органів — за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження. Територіальна виборча комісія своїм рішенням визначає межі (перелік житлових будинків) кожної звичайної виборчої дільниці й місцезнаходження дільничної виборчої комісії. Закордонні виборчі дільниці за поданням Міністерства закордонних справ України утворює Центральна виборча комісія.
Зазвичай виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців 20—3000 осіб не пізніше як за 50 днів до виборів.
Повноваження Центральної виборчої комісії поширюються на всю територію України, територіальної виборчої комісії — на територію виборчого округу, дільничної виборчої комісії — на територію виборчої дільниці. Повноваження територіальної виборчої комісії закордонного виборчого округу здійснює Центральна виборча комісія.
Повноваження всіх виборчих комісій — Центральної, територіальних та дільничних — щодо підготовки та проведення виборів народних депутатів України визначаються Законом України "Про вибори народних депутатів України". Крім того, повноваження Центральної виборчої комісії визначаються Законом України "Про Центральну виборчу комісію". Цей Закон відповідно до Конституції України визначає порядок утворення, правовий статус, основні засади діяльності цієї Комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого входить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права українського народу на волевиявлення.
Розглянемо окремі стадії виборчого процесу, зокрема, на висування і реєстрацію кандидатів у народні депутати України, проведення передвиборної агітації, встановлення результатів виборів народних депутатів України.
1. Закон встановлює, що кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, що становить визначений Конституцією України конституційний склад Верховної Ради України. Усі висунуті партією (блоком) кандидати в депутати включаються в єдиний виборчий список партії (блоку).
Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійну особу. При цьому партія, яка входить до виборчого блоку, не може самостійно висувати кандидатів у депутати чи входити до складу іншого виборчого блоку.
Висування кандидатів у депутати партією відбувається на її з'їзді (зборах, конференції), а блоком — на міжпартійному з'їзді (зборах, конференції) партій, що входять у блок. У з'їзді (зборах, конференції), на якому здійснюється висування кандидатів у депутати, повинно брати участь щонайменше 200 делегатів.
Висування кандидатів у депутати здійснюється у вигляді виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією. Черговість кандидатів у списку визначається на з'їзді (зборах, конференції). Особа може бути включена до виборчого списку лише однією партією (одного блоку).
У протоколі з'їзду (зборів, конференції) партії, міжпартійного з'їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку, обов'язково зазначаються дата його проведення, порядок денний, відомості про осіб, висунутих кандидатами у депутати (прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць і рік народження, громадянство, партійність, посада (заняття), місце роботи, місце проживання), підсумки голосування щодо виборчого списку кандидатів у депутати. Протокол підписує головуючий на з'їзді (зборах, конференції), а виборчий список кандидатів у депутати — керівник партії (керівники партій, що входять до блоку). Зазначені документи скріплюються печаткою партії (партій, що входять до блоку).
Центральна виборча комісія реєструє кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), за умови отримання таких документів (частина перша статті 45 Закону України "Про вибори народних депутатів України "):
1) заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, підписаної керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) та скріпленої печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);
2) копій свідоцтва про реєстрацію партії (партій, що входять до блоку) та її статуту (статутів партій, що входять до блоку), засвідчених безоплатно Міністерством юстиції України після оголошення про початок виборчого процесу;
3) витягів з протоколів з'їздів (зборів, конференцій) партій про утворення виборчого блоку, засвідчених підписами керівників партій, що входять до блоку, і скріплених печатками цих партій (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);
4) угоди про утворення виборчого блоку (у разі висунення кандидатів у депутати блоком);
5) витягу з протоколу з'їзду (зборів, конференції) партії (між партійного з'їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку) про висунення кандидатів у депутати від партії (блоку), який повинен містити зазначені вище відомості й бути засвідченим керівником партії (керівниками партій, що входять до блоку) і скріпленим печаткою партії (печатками партій, що входять до блоку);
6) виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією;
7) заяв осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), про згоду балотуватися кандидатом у депутати від цієї партії (блоку) і зобов'язанням припинити в разі обрання депутатом діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, і згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права в порядку, встановленому законом;
8) автобіографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов'язково повинні містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (утому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, місце проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про наявність чи відсутність судимості;
9) передвиборної програми партії (блоку), викладеної держав ною мовою, обсягом до семи тисяч восьмисот друкованих знаків;
10) декларації про майно та доходи кожного кандидата у депутати за рік, що передує року оголошення початку виборчого процесу;
11) документа про внесення грошової застави (стаття 46 Закону);
12) фотографій осіб, включених до виборчого списку партії (блоку), за розмірами та в кількості, встановленими Центральною виборчою комісією, не пізніше як за 120 днів до дня виборів.
Центральна виборча комісія видає представнику партії (блоку) у Центральній виборчій комісії, який подав документи, зазначені в частині першій статті 45 Закону, довідку про їх прийняття. Довідка повинна містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.
Партія (блок), які включились у виборчі перегони, вносять на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії в безготівковому порядку грошову заставу. Вона становить дві з половиною тисячі мінімальних розмірів заробітної плати.
У разі прийняття Центральною виборчою комісією рішення про відмову в реєстрації кандидатів у депутати внесена грошова застава у п'ятиденний строк після прийняття відповідного рішення перераховується на рахунок партії (блоку), а при скасуванні рішення про реєстрацію всіх кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), грошова застава у п'ятиденний строк після дня прийняття відповідного рішення перераховується до Державного бюджету України.
Грошова застава, внесена партією (блоком), яка не взяла участі в розподілі депутатських мандатів, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів перераховується до Державного бюджету України, а внесена партією (блоком), яка взяла участь у розподілі депутатських мандатів, повертається цій партії (блоку).
Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в таких випадках:
- порушення законів України при утворенні виборчого блоку і висуненні кандидатів у депутати;
- відсутності або неналежного оформлення відповідних документів;
- припинення громадянства України кандидата в депутати;
- вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання;
- визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною;
- набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;
- виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, передбаченого законом права бути обраною депутатом.
Рішення про відмову в реєстрації кандидатів у депутати повинно містити вичерпні підстави для цього. Копія рішення про відмову не пізніше наступного дня після його прийняття видається представнику партії (блоку).
Відмова в реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), через невідповідне оформлення поданих партією (блоком) передбачених законом документів, не виключає повторного подання партією (блоком) заяви про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку). Така заява з виправленими відповідно до вимог закону документами повинна бути подана до Центральної виборчої комісії не пізніше як за 75 днів до дня виборів. Остаточне рішення про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), Центральна виборча комісія приймає не пізніше як за 71 день до дня виборів. Якщо ж внаслідок відмови Центральної виборчої комісії в реєстрації включених до виборчого списку кандидатів у депутати або подальшого скасування реєстрації таких кандидатів Центральною виборчою комісією у виборчому списку партії (блоку) залишилося менше вісімнадцяти кандидатів, Центральна виборча комісія приймає рішення про відмову в реєстрації або скасування реєстрації всіх кандидатів у депутати, включених до такого виборчого списку.
2. Форми і засади передвиборної агітації встановлюються статтею 53 Закону України "Про вибори народних депутатів України ". Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України, зокрема у формі політичної реклами. Громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми партій (блоків), політичні, ділові та особисті якості кандидатів у депутати, вести агітацію за або проти партій (блоків), кандидатів у депутати.
До передвиборної агітації належить політична реклама, яка включає будь-які не заборонені законодавством України друковані, усні, звукові та аудіовізуальні види і форми ідейного впливу на людей, що мають на меті прямо або опосередковано привернути увагу до суб'єктів виборчого процесу, сформувати в суспільстві та свідомості громадян позитивне ставлення до них або спрямувати політичну поведінку громадян і соціальних груп на підтримку суб'єктів виборчого процесу під час виборів, у тому числі інформаційні повідомлення про заходи, що здійснюються або підтримуються із зазначеною метою.
Водночас до політичної реклами не належать офіційні повідомлення в період виборчого процесу (без коментарів, які можуть мати агітаційний характер), а також відео-, аудіозаписи, кінозйомки, фотоілюстрації про дії кандидатів у депутати, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України або законами України.
Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що асигнуються на підготовку і проведення виборів для визначених законом цілей, і коштів виборчих фондів партій (блоків).
Передвиборна агітація за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється з додержанням принципу рівних умов щодо надання партіям (блокам) — суб'єктам виборчого процесу однакових друкованих площ у друкованих засобах масової інформації і однакового ефірного часу на радіо й телебаченні.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають приміщення, придатні для здійснення публічних заходів передвиборної агітації, які організовує територіальна виборча комісія. При цьому територіальна виборча комісія зобов'язана забезпечити рівні можливості для всіх партій (блоків) — суб'єктів виборчого процесу. Оплата за використання наданих приміщень здійснюється в порядку, встановленому статтею 41 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Партія (блок) — суб'єкт виборчого процесу має право на договірній основі за рахунок коштів виборчого фонду партії (блоку) орендувати будівлі та приміщення всіх форм власності для проведення зборів, мітингів, дебатів, дискусій та інших публічних заходів передвиборної агітації, а про час і місце їх проведення повідомляє відповідну територіальну виборчу комісію.
При цьому зауважимо, що розміщувати носії політичної реклами у громадському транспорті забороняється.
Закон України "Про вибори народних депутатів України" визначає статус офіційних спостерігачів від партій (блоків) — суб'єктів виборчого процесу та їхні права.
Офіційний спостерігач від партії (блоку) мас такі права:
- перебувати на виборчих дільницях під час голосування, спостерігати з будь-якої відстані за діями членів виборчої комісії, у тому числі під час видачі бюлетенів виборцям і підрахунку голосів, не заважаючи членам виборчої комісії фізично;
- робити фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозаписи;
- бути присутнім при видачі виборчих бюлетенів членам дільничної виборчої комісії для організації голосування виборців за межами приміщення для голосування та при проведенні такого голосування;
- бути присутнім з дотриманням вимог закону про вибори на засіданнях дільничних та територіальних виборчих комісій з урахуванням положень закону про організацію роботи виборчих комісій, у тому числі при підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, встановленні підсумків голосування в територіальному виборчому окрузі;
- звертатися до відповідної виборчої комісії та до суду зі скаргою про усунення порушень закону в разі їх виявлення;
- складати акт про виявлення порушення закону про вибори, який підписує сам і не менше двох виборців, які засвідчують факт цього порушення, із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, адреси місця проживання, і подавати його з відповідною скаргою до відповідної виборчої комісії у строки, передбачені законом;
- вживати необхідних засобів припинення протиправних дій під час голосування і підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці;
- отримати копії протоколів про передання виборчих бюлетенів, підрахунок голосів і встановлення результатів голосування та інших документів у випадках, передбачених законом;
- реалізовувати інші передбачені законом права.
Водночас офіційний спостерігач від партії (блоку) не має права:
- безпідставно втручатися в роботу виборчої комісії, чинити дії, які порушують виборчий процес або заважають членам вибор чої комісії здійснювати свої повноваження;
- заповнювати замість виборця (у тому числі й на його прохання) виборчий бюлетень;
- бути присутнім при заповненні виборцем виборчого бюлетеня в кабіні (кімнаті) для таємного голосування.
У разі порушення офіційним спостерігачем від партії (блоку) зазначених заборон дільнична виборча комісія може позбавити його права бути присутнім на засіданні дільничної виборчої комісії. Таке рішення може бути оскаржене офіційним спостерігачем від партії (блоку) до суду в порядку, передбаченому законом.
Керівний орган районної, міської чи вищого рівня організації партії (організацій партій, що входять до блоку) має право відкликати свого офіційного спостерігача, звернувшись з письмовою заявою до відповідної територіальної виборчої комісії про припинення його повноважень, і подати документи для реєстрації іншої особи в порядку, встановленому законом, а офіційний спостерігач має право в будь-який час звернутися до територіальної виборчої комісії із заявою про складення своїх повноважень. На підставі такої заяви територіальна виборча комісія приймає відповідне рішення, копію якого надає уповноваженій особі партії (блоку).
Закон України "Про вибори народних депутатів України" передбачає участь у виборах офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій і встановлює при цьому їхні права, застерігаючи, що вони не мають права використовувати свій статус у діяльності, не пов'язаній зі спостереженням за виборчим процесом, а також втручатись у роботу виборчих комісій.
3. Встановлення результатів виборів народних депутатів України регулюється положеннями статті 77 Закону України "Про вибори народних депутатів України ".
На своєму засіданні Центральна виборча комісія на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів та протоколів закордонних дільничних виборчих комісій не пізніш як на п'ятнадцятий день з дня виборів встановлює результати виборів депутатів, про що складає протокол. До протоколу про результати виборів депутатів заносяться словами і цифрами такі відомості:
- кількість виготовлених виборчих бюлетенів;
- кількість виборчих бюлетенів, одержаних територіальними виборчими комісіями;
- кількість виборчих бюлетенів, одержаних дільничними виборчими комісіями;
- кількість виборців, внесених до списків виборців на виборчих дільницях;
- кількість невикористаних виборчих бюлетенів;
- кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені;
- кількість виборців, які взяли участь у голосуванні;
- кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними;
- кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку кожної партії (блоку);
- відсоток голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку кожної партії (блоку), від носно загальної чисельності виборців, які взяли участь у голосуванні;
- кількість виборців, які не підтримали кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків), від жодної партії (блоку);
- відсоток голосів виборців, які не підтримали кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків), від жодної партії (блоку) відносно загальної чисельності виборців, які взяли участь у голосуванні.
Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні в загальнодержавному виборчому окрузі, а кандидати в депутати, включені до виборчого списку партії (блоку), який отримав менше трьох відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, права на участь у розподілі депутатських мандатів не мають.
Депутатські мандати розподіляються між виборчими списками партій (блоків) пропорційно до кількості отриманих голосів виборців кандидатами у депутати, включеними до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, у певній послідовності.
1. Кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата (далі — виборча квота), обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, на кількість депутатських мандатів.
2. Кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків кожної партії (блоку), що набули право на участь у розподілі депутатських мандатів, ділиться на виборчу квоту. Ціла частина отриманого числа становить кількість депутатських мандатів, що отримали кандидати у депутати від цієї партії (блоку). Дробові залишки при розподілі так само враховуються.
3. Партії (блоки), кандидати у депутати від яких мають більші порівняно з іншими дробові залишки після ділення, отримують по одному додатковому депутатському мандату, починаючи з виборчого списку партії (блоку), що має найбільший дробовий залишок. Якщо дробові залишки у двох чи більше виборчих списках партій (блоків) однакові, першим додатковий депутатський мандат отримує той виборчий список партії (блоку), за кандидатів у депутати від якої віддано більше голосів виборців.
Результатом виборів депутатів є визначення в порядку черговості у виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатами від партій (блоків), відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками партій (блоків).
Після встановлення кількості депутатських мандатів, отриманих партіями (блоками) — суб'єктами виборчого процесу, і визначення відповідно до зазначених вимог осіб, обраних депутатами, Центральна виборча комісія у протоколі про результати виборів народних депутатів України зазначає кількість депутатських мандатів, отриманих партіями (блоками) — суб'єктами виборчого процесу, і прізвища, імена, по батькові, рік народження, професію, посаду (заняття), місце роботи, місце проживання, партійність обраних депутатів.
Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України складається у двох примірниках, підписується головою, заступником голови, секретарем Центральної виборчої комісії та іншими присутніми на засіданні членами Центральної виборчої комісії і скріплюється печаткою Центральної виборчої комісії. До протоколу додаються, за наявності, окремі думки членів Центральної виборчої комісії, викладені у письмовій формі, заяви і скарги щодо порушень порядку встановлення результатів виборів Центральною виборчою комісією та рішення, які Комісія прийняла в результаті їх розгляду. Перший примірник протоколу зберігається в Центральній виборчій комісії, другий невідкладно вивішується для загального ознайомлення у приміщенні Центральної виборчої комісії. На прохання представників партій (блоків) їм видаються копії протоколу.
Законом України "Про вибори народних депутатів України" передбачаються гарантії діяльності партій (блоків), кандидатів у депутати, офіційних спостерігачів (статті 59~63 розділу IX) і оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів виборчого процесу; відповідальність за порушення виборчого законодавства, збереження виборчої документації (статті 84-99 розділу XII).
Згідно із зазначеним Законом з метою забезпечення гарантій діяльності учасників виборчого процесу (стаття 98) встановлюється відповідальність за порушення законодавства про вибори народних депутатів України: особи, винні в порушенні законодавства про вибори депутатів, притягаються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом. Зокрема, Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права (стаття 157), неправомірне використання виборчих бюлетенів, підробку виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (стаття 158), порушення таємниці голосування (стаття 159).
Як зазначалося, органом, який забезпечує організацію підготовки і проведення виборів в Україні, є Центральна виборча комісія. У Законі України "Про Центральну виборчу комісію" викладено загальні положення; склад, порядок формування і організацію діяльності комісії; повноваження комісії; правовий статус членів комісії; дані про секретаріат комісії і патронатну службу комісії; фінансування комісії; матеріальне та соціальне забезпечення членів комісії та працівників секретаріату комісії; прикінцеві й перехідні положення.
Центральна виборча комісія відповідно до покладених на неї повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого й ре-ферендумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України і права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. Ця Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обгрунтованості прийнятих рішень, відкритості й публічності.
Призначає на посаду і припиняє повноваження членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України Верховна Рада України. До складу Комісії входять 15 членів. Перед вступом на посаду вони складають присягу на пленарному засіданні Верховної Ради України. Комісія працює на постійній основі. Член Комісії є державним службовцем, строк його повноважень — 7 років.
Основною організаційною формою діяльності Центральної виборчої комісії є її засідання. За результатами розгляду питань на засіданнях Комісія в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обов'язковими для виконання.
Організація виборів Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів має як багато спільного з організацією виборів народних депутатів України, так і певні особливості, що розглядаються у відповідних розділах курсу. Питання для самоконтролю
1. Види виборів та виборчих систем.
2. Основні та загальні принципи виборів в Україні.
3. Законодавче регулювання виборів в Україні.
4. Виборчий процес та його стадії.
5. Суб'єкти виборчого процесу.
6. Гарантії діяльності суб'єктів виборчого процесу.
7. Особливості проведення виборів народних депутатів України та депутатів місцевих рад у 2006 р.
|
