4.4. Новітнє кейнсіанство

   В 70 – 80-х рр. ХХ ст. виникає новітнє (нове) кейнсіанство. Його представниками стали Грегорі Менкью, Девід Ромер, Джозеф Стігліц, Ассар Ліндбек, Стенлі Фішер, Олів’є Бланшар та ін.
   Нове кейнсіанство народилося із спроби пристосувати кейнсіанство до стандартів сучасної ринкової економіки, довести, що безробіття є іманентним ринковій економіці явищем, а макроекономічна політика повинна носити постійний характер. Нові кейнсіанці доводять, що вимушене безробіття є наслідком негнучкості цін та заробітної плати. Коливання сукупних витрат має за наслідок зміну перш за все кількісних параметрів, тобто рівня зайнятості, а не цін. Жорсткість цін і заробітної плати є результатом фундаментальної недосконалості ринкових структур. При чому, не лише не макрорівні але і на мікрорівні. Ця недосконалість породжується двома чинниками:
   – різнорідністю кінцевих продуктів і факторів виробництва;
   – асиметричністю інформації.
   Вирішальну роль відіграє нерівномірний розподіл інформації серед учасників ринкових угод та наявність інформаційних переваг лише у однієї з сторін. Що, в свою чергу, породжує дві ситуації – несприятливий вибір і моральний ризик і, як наслідок, не оптимальність поведінки на мікрорівні.
   Несприятливий вибір – це така ринкова ситуація, коли фінансується придбання далеко не кращих ресурсів, товарів, активів. Продавці мають інформаційні переваги, знаючи які товари кращої якості, а які ні. У покупців така інформація відсутня. Тому, як наслідок, – має місце несприятливий для покупця вибір. Останній сплачує ціну, що знаходиться в інтервалі між ціною хорошого товару і ціною поганого товару.
   Моральний ризик пов’язаний з такою ситуацією, за якої виникають стимули до нечесної поведінки, результати якої потім видаються за звичайний збіг обставин.
   З метою подолання несприятливого вибору і морального ризику суб’єкти ринкових відносин намагаються зробити ціни більш жорсткими, а це, в свою чергу, робить безробіття звичайним станом ринкової економіки.
   Жорсткість заробітної плати С. Фішер і Дж. Тейлор пояснюють також існуванням довгострокових контрактів між працівником і працедавцем, в яких заробітна плата фіксується на достатньо тривалий період часу.
   Асиметричність інформації особливо гостро проявляється на фінансових ринках. Як вказують Дж. Стігліц та Б. Грінуолд кредитори не володіють всією інформацією про фінансові можливості позичальників і тому орієнтиром для них є поточні фінансові поступлення останніх та динаміка економічної кон’юнктури в цілому. Внаслідок цього позичковий процент нижчий в фазі економічного піднесення ніж в фазі спаду. Це веде, в свою чергу, до зростання витрат фірм саме в останньому періоді. Тому вони віддають перевагу зниженню рівнів виробництва та зайнятості а не цін.
   Нові кейнсіанці внесли значний вклад в теорію природного рівня безробіття. Була запропонована концепція гистерезу (запізнювання). Згідно неї високий і тривалий рівень циклічного безробіття може через певний проміжок часу вплинути на підвищення природного рівня безробіття. Чим триваліше безробіття, що викликане циклічним спадом, тим в більшій мірі працівники втрачають кваліфікацію і професійні навички. Саме тому певній частині таких безробітних важко працевлаштуватися за спеціальністю в період економічного піднесення. Отже природній рівень безробіття є функцією циклічного безробіття. І саме тому дискреційна (стабілізуюча) грошово-кредитна та фінансово-бюджетна політика держави спроможна впливати на рівень природного безробіття, що суперечить положенням монетаризму та нових класиків.
   Ідея гистеризу позбавляє будь якого сенсу розмежування короткострокового і довгострокового періодів. Ринкова економіка немає тривалого періоду, в якому збуваються всі сподівання і очікування. Параметри „тривалого періоду” насправді визначаються змінними „короткого періоду”. А отже, скорочення сукупного попиту, викликане песимізмом господарюючих суб’єктів породжує не лише циклічне падіння, але і звуження виробничих можливостей економіки через „проїдання” капітальних запасів та декваліфікацію працівників.
   Теорія нових кейнсіанців поширюється і на мікрорівень. Вона охоплює аналіз поведінки економічних суб’єктів як у виробництві так і навідповідних ринках. Враховується роль договірних відносин, очікувань, ризиків. Суттєва увага приділяється проблемам ціноутворення, зокрема в умовах недосконалої конкуренції, коли порівняно повільна зміна цін не викликає зміну співвідношення попиту і пропозиції, а тому, не супроводжується „розчисткою ринку”. Досліджуються і проблеми співвідношення заробітної плати і цін. Згідно з теорією ціноутворення нових кейнсіанців, економічні суб’єкти на зміну цін реагують саме змінами обсягів виробництва, а не зниженням заробітної плати. Внаслідок цього можливі тривалі відхилення від стану рівноваги і значне недовикористання виробничих потужностей і робочої сили. Мала рухомість цін відповідає специфічному типу економічних відносин, які складаються на основі контрактів та угод в, так званій, трансакційній або контрактній економіці.
   Як і інші представники кейнсіанської традиції нові кейнсіанці обґрунтовують необхідність активного втручання держави в макроекономічні процеси і, зокрема, проведення стабілізуючої, дискреційної політики. Але головними проблемами вважають проблеми:
   – як перетворити макроекономічну політику із регулювання сукупного попиту в ефективний інструмент стабілізації в умовах значного державного боргу;
   – яким чином стимулювати зростання виробництва, не посилюючи при цьому інфляційних тенденцій;
   – як поєднати боротьбу з інфляцією із підтриманням належних темпів економічного зростання та не стимулювати при цьому скорочення зайнятості.
   Нові кейнсіанці визнають небезпеку існування значного державного боргу і дефіциту державного бюджету, адже саме це робить неможливим використання бюджетного дефіциту в якості інструмента реалізації антициклічної політики. Також, на відміну від інших течій кейнсіанства, нові кейнсіанці велике значення приділяють різного роду інституційним реформам. Таким, що змінюють рамки та структурують взаємодію господарюючих суб’єктів, зменшують монопольну владу і т.д.