2.2. Особливості методології марксизму

   Творча спадщина К. Маркса має багато спільного з теоріями А. Сміта і, особливо, як відзначалося раніше, Д. Рікардо. Він став продовжувачем вчення класичної політекономії у тій її частині, яка ґрунтується на трудовій теорії вартості. Проте висновки попередників були переосмислені у відповідності із власними принципами.
   Методологія досліджень К. Маркса базується на трудовій теорії вартості класичної політекономії, діалектиці і матеріалізму німецької класичної філософії, теорії класової боротьби і соціалістичного устрою французького утопічного соціалізму.
   Для методології К. Маркса характерними є такі риси:
   - абстрактно-теоретичний підхід, який дозволяє здійснити глибинне проникнення у сутність економічних явищ і процесів, виокремити їх найсуттєвіші риси;
   - поєднання історичного і логічного в категоріях теоретичної системи;
   - матеріалістичне розуміння історії, її економічна інтерпретація на основі врахування діалектичного взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин;
   - учення про базис і надбудову, їх взаємозв'язки та первинність базису над надбудовою і свідомістю;
   - лінійна модель розвитку суспільства, аналіз його еволюції як закономірної зміни соціально-економічних формацій, в основі якої лежить суперечність розвитку продуктивних сил і виробничих відносин;
   - підпорядкованість економічного дослідження ідеї неминучої загибелі капіталізму і заміни його більш прогресивним суспільним ладом – комунізмом;
   - поділ капіталістичного суспільства на два антагоністичних класи (капіталістів і пролетаріату) і трактування класової боротьби як рушійної сили історії;
   - визначення предметом політичної економії дослідження сукупності виробничих відносин, а також економічних законів і визнання її наукою класовою, партійною.
   Таким чином, можна зробити певні висновки про значний вклад в створення нового методу економічних досліджень, а саме діалектичного методу, який включає в себе логічну абстракцію, закони матеріалістичної діалектики, індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, поєднання історичного і логічного, одиничного, особливого і загального тощо.