2.1. Передумови виникнення та ідейно-теоретичні основи марксизму

   Марксизм як напрям класичної політичної економії, що претендував на вдосконалення теоретичних досліджень і створення нової соціальної картини світу, виник у 40-х роках ХІХ ст.
   Засновники марксизму Карл Маркс (1818 – 1883) та Фрідріх Енгельс (1820 – 1895) були сучасниками і свідками становлення та утвердження капіталістичного ладу. Отже, формування їх економічного вчення відбувалося в період загострення соціальних суперечностей і революційних потрясінь, зумовлених першими глибокими кризами. Важливу роль у формуванні матеріальних передумов марксизму відіграв і промисловий переворот, який в основному закінчився в Англії до 1825 р. Саме в цей час беруть початок кризи, банкрутства та швидке збільшення безробіття при одночасному бурхливому росту промисловості. Робітничий клас, що повністю залежав від стану розвитку капіталістичного виробництва, чутливо реагував на погіршення свого становища. Почалось формування профспілок, які вели боротьбу за економічні інтереси робітничого класу. В Англії виникає чартиський рух, де, поряд з економічними, з'являться і політичні гасла. В Німеччині і Франції суперечності розвитку капіталізму ведуть до повстань, які набирають комуністичного забарвлення.
   Активна участь К. Маркса і Ф. Енгельса у революційно-демократичному русі, прагнення довести необхідність соціально-економічних перетворень і дати теоретичне обґрунтування боротьби пролетаріату проти буржуазії спонукали їх до аналізу економічних явищ і процесів з метою обґрунтування неминучості загибелі капіталізму під натиском його внутрішніх суперечностей.
   Найважливіші історичні передумови формування марксизму:
   - завершення промислового перевороту в країнах Західної Європи, який посилив процес виникнення фабрик, машинного виробництва, зростання економіки і збільшення кількості осіб найманої праці;
   - зміна соціальної структури суспільства в процесі первісного нагромадження капіталу за рахунок розорення селян і ремісників та формування пролетаріату як особливого класу;
   - загострення соціальних суперечностей в результаті погіршення становища найманих робітників, викликаного зростанням фізичних, психічних, нервових навантажень, виникнення масового безробіття та жахливої злиденності;
   - соціальні потрясіння і боротьба робітничого класу за свої права у загрозливих формах (збройні повстання і масовий чартиський рух на захист прав робітників);
   - періодичні кризи надвиробництва і потрясіння ринкової економіки.
   Таким чином, до середини ХІХ ст. соціально-економічний розвиток країн Західної Європи нагромадив новий матеріал для теоретичних узагальнень, а антифеодальні революції і збройні повстання робітників підводили до думки про неминучість зміни суспільного устрою насильницьким шляхом. Водночас соціально-економічні потрясіння капіталізму сприяли зростанню популярності соціалістичних ідей.
   Саме ці обставини і визначили напрямки дослідження марксизму, його популярність серед пролетаріату.
   Суттєво модернізував існуючу теорію суспільного прогресу, марксизм увібрав в себе багато досягнень наукової думки. Його ідейно-теоретичними джерелами стали:
   - англійська класична політична економія, насамперед вчення Д. Рікардо;
   - німецька філософія (діалектика Г. Гегеля і матеріалізм Л. Фейєрбаха);
   - французький утопічний соціалізм.
   На основі цих джерел К. Маркс створив власну теоретичну систему, яка базується на дослідженні внутрішніх суперечностей капіталізму як рушійної сили його еволюції.