1.3. Економічні ідеї пізнього утопічного соціалізму

   Пізній утопічний соціалізм представлений працями відомих мислителів XVIII – XIX ст. Р. А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є та Р. Оуена. Виховані на ідеях Т. Мора і Т. Кампанелли, французьких просвітителів, і, розчарувавшись у результатах буржуазних революцій, вони почали виступати із рішучою критикою капіталістичного ладу і створювати нові фантастичні моделі “світлого майбутнього”. У чисто теоретичному плані їх погляди знаходилися на узбіччі економічної науки, проте вони внесли помітний вклад в критику капіталізму і цікаві здогадки про напрямки майбутнього суспільного розвитку.Одним із найбільш відомих представників французького утопічного соціалізму був Сен-Сімон Клод Анрі де Рувруа (1760 – 1825), аристократ за походженням і учасник антифеодальної революції 1789 – 1794 рр. Його економічні ідеї знайшли своє відображення у працях “Про промислову систему” (1821), “Катехізис промисловців” (1824), “Нове християнство” (1825).
   Головну увагу Сен-Сімон приділяє дослідженню соціологічних проблем, проте при розгляді методологічних питань історії людського суспільства він вносить вклад і в розвиток політичної економії. На його думку, поступальний розвиток суспільства відбувається шляхом переходу від одного рівня (стадії, формації) до іншого в результаті зростання обсягу знань і вдосконалення господарства.
   В кожній стадії існує два періоди: органічний або рівноважний, і критичний, коли рівновага розвитку порушується. Органічний період – це час, коли суспільство виступає єдиним і організованим цілим, стійким в економічних і ідеологічних відносинах. При критичному періоді виділяється певний клас, економічна могутність якого поступово зростає і який прагне прийти до влади. В результаті політичної боротьби між ним і рештою населення відбувається перехід до нової більш прогресивної стадії. Саме в цьому, з точки зору Сен-Сімона, і проявляється суть історичного прогресу. Тому перехід до нового суспільного ладу, який більш відповідає людській природі, так як забезпечує щастя для значно більшої кількості людей, є історичною необхідністю.
   Сен-Сімон признавав, що причинами зародження нового (капіталістичного) суспільства є виникнення і розвиток промисловості, торгівлі, а також міст, які є матеріальною базою для формування буржуазії. Велике значення відіграють відносини власності, так як вони лежать в основі організації суспільства. Проте головними чинниками розвитку суспільства він вважав розвиток науки, розуму і свідомості, а економічним чинником і класовій боротьбі відводив другорядну роль.
   Новий суспільний лад (капіталізм) він називає індустріалізмом, вважаючи, що його основою повинна стати промисловість, а управління в масштабі всього суспільства повинно здійснюватися з єдиного центру на основі певного плану. Процес управління повинні здійснювати найбільш досвідчені промисловці (індустріали), вчені – розробляти плани виробництва, розподілу продуктів і науково обґрунтувати плани розвитку виробництва. Безпосередньо ж здійснювати реалізацію даних планів повинна армія трудящих.
   В новій суспільній організації асоціація замінить конкуренцію, всі будуть зобов'язані працювати на користь людства і їх праця оцінюватиметься за принципом: “від кожного – по здібностях, кожному – по його внеску”. В даному суспільстві не мають права на існування землевласники і лихварі, проте залишиться приватна власність. Все це на думку мислителя дозволить позбутися анархії виробництва і забезпечити плановість та централізм в управлінні економікою.
   Можливі соціальні протиріччя повинні вирішуватися мирним шляхом, де велику роль відіграватимуть особистості і реформи. А все суспільство повинно об'єднуватися новою релігією (“нове християнство” – сукупність різних ідей науки і, в першу чергу, самого Сен-Сімона, про новий суспільний лад).
   Уявлення Сен-Сімона про майбутній суспільний устрій багато в чому збігаються із сучасним постіндустріальним суспільством, яке, проте, функціонує на конкурентних засадах.
   Визначним французьким соціалістом був і Шарль Фур'є (1772 – 1837), купець, торговий службовець. Основні його праці „Теорія чотирьох рухів і загальних доль” (1808), „Новий промисловий і суспільний світ” (1828), „Теорія всесвітньої єдності” (1838).
   Головною його ідеєю є досягнення соціальної гармонії, яка можлива лише в суспільстві, побудованому на засадах справедливості і рівності. Капіталізм, зі своєю промисловістю, є ж ворожим людині, а капіталістична індустріалізація лише посилює антагонізм між інтересами індивідуума і колективу. Тому капіталізм потребує обов'язкового реформування з метою ліквідації існуючої приватної власності, яка породжує конкуренцію, анархію і призводить до несправедливого і нерівномірного розподілу багатства.
   Досягти соціальну гармонію можливо при асоціаційній формі організації суспільства, яку Ш. Фур'є назвав Соціальною Гармонією, і для якої характерні такі основні риси:
   - ліквідація експлуататорського характеру приватної власності через підпорядкування її інтересам суспільства шляхом створення асоціації вільних виробників (фаланг)*. Економічною основою суспільства повинна стати суспільна власність на засоби виробництва, усуспільнена окремими фалангами, які є первинною господарською одиницею асоціації;
   - основою життя фаланги є колективна і механізована сільськогосподарська праця. Розвиток промисловості має бути підпорядкованим сільському господарству;
   - обов'язковість та привабливість праці для всіх, виконання робіт за планом;
   - відсутність конкуренції і розвиток змагання між трудящими як основи зростання продуктивності праці і поліпшення добробуту суспільства;
   - справедливий розподіл продуктів і доходів відповідно до внеску кожної особи в загальні результати ( з врахуванням частки майна у спільній власності, кількості затраченої праці і здібностей та таланту);
   - формування і використання фондів суспільного споживання.
   Ш. Фур'є був прихильником мирного переходу до нового суспільства, де всезагальна роль відводилася реформам, агітації, прикладу і геніальній особистості. Класову боротьбу він вважав величезним нещастям для людства, а революції – пограбуванням багатих в інтересах інтриганів та авантюристів.
   Найвідомішим представником утопічного соціалізму в Англії був Роберт Оуен (1771 – 1858), автор праць „Виклад раціональної системи суспільства” (1830), „Книга про новий моральний світ” (1840) та ін.Характерним у творчості Р. Оуена є гостра критика капіталізму як системи, що перешкоджає раціональному поєднанню виробників та засобів виробництва, розподілу факторів виробництва та продуктів праці, породжує суперечності, злидні, нові форми рабства та війни. Причиною цих недоліків він вважає приватну власність і заперечує право на її існування у будь-яких формах.
   На відміну від французьких утопістів, які заперечували класичну політичну економію, Р. Оуен був прихильником трудової теорії вартості Д. Рікардо і вважав працю єдиним джерелом вартості. Проте, він вважав, що при капіталізмі закон вартості не діє, так як більша частина продукту попадає капіталістам і землевласникам. Вихід із даної ситуації – реорганізація існуючого суспільства і створення такого ладу, де будуть відсутні бідність і безробіття. Такий лад він назвав соціалізмом.Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Р. Оуена:
   - відсутність приватної власності, організація кооперативної праці на засадах суспільної власності, рівність громадян у правах і обов'язках;
   - первинні клітинки соціалістичного ладу – кооперовані общини, які засновані на принципі єдності праці і споживання;
   - праця є єдиним мірилом цінності і є обов’язковою для всіх;
   - використання принципу розподілу: від кожного за здібностями, кожному за працею;
   - ліквідація протилежностей між містом і селом.
   Чергування занять землеробською та ремісничою працею.
   Незважаючи на відсутність серйозної теоретичної основи, твори соціалістів-утопістів справили значний вплив на еволюцію економічної думки:
   - започаткували критику існуючого суспільного ладу, його суперечностей і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства;
   - вказали на певні напрямки майбутньої еволюції суспільства і сприяли пошуку шляхів його вдосконалення;
   - вплинули на розвиток економічної думки.