4.4. Прогресивне значення і обмеженість вчення меркантилізму Меркантилізм – це й економічна концепція, і сфера економічної політики, що виникла у XVІ ст. – в епоху Великих географічних відкриттів та розвитку торгового капіталу. Погляди меркантилістів – це ще не завершена система ідей, теорій, думок, а окремі спостереження, здогадки, висновки, вкраплені в трактати з практичними рекомендаціями на адресу государів і володарів. Заслуга прихильників меркантилізму полягає насамперед у постановці проблеми, якою має займатися економічна наука: що таке багатство, і які його джерела? [116, с. 48]. Саме: - вони першими поставили завдання “раціонального господарювання”; - більшість з їхніх емпіричних висновків і рекомендацій були об'єктивно правильними і в цьому розумінні – науковими; - вони зробили перші кроки і в пізнанні законів руху і внутрішнього механізму ринкової економіки; - вони надавали великого значення в економічному розвитку еластичності грошової системи; - вони започаткували теорію міжнародної торгівлі, показали прямий зв'язок зовнішньої торгівлі з внутрішнім розвитком країни; - винайдений ними термін “політична економія” дав назву економічній науці, що залишався незаперечним аж до ХХ ст. Обмеженість вчення меркантилістів: - в якості сфери дослідження вибиралась лише сфера обігу, торгівля; - виробництво розглядали лише як засіб для забезпечення припливу грошей у країну; - не розвивали теорію трудової вартості; - приріст і нагромадження капіталу, розуміли не як результат виробництва, а як такий, що народжений обміном, особливо зовнішньою торгівлею; - не надавали значення залученню в національну економіку зарубіжних інвестицій; неістотною була для них і проблема безробіття, основною причиною якого вважали “лінощі” або “розбещеність”. Однак з точки зору сучасної економічної науки значення меркантилізму велике. Воно полягає: - в обґрунтуванні активної державної політики, сутність якої полягає в захисті внутрішнього ринку від іноземної конкуренції (Дж. М. Кейнс називав меркантилістів своїми ідейними попередниками); - у формуванні доктрини активного торгового балансу (позитивного сальдо зовнішньої торгівлі), яка залишається фундаментальним принципом сучасних зовнішньоторговельних відносин.
|