2.2. Виникнення ісламу і відображення постулатів Корану в економічній думці арабських мислителів

   Джерелами економічної думки середньовіччя стали:
   - в арабських країнах: Коран (630 – 632);
   - вчення Ібн Хальдуна (1332 – 1406).
   Коран – священна книга мусульман, основа релігійного та громадянського законодавства. Назва її походить від слова “кара'а”, що в перекладі з арабської означає “читати”, “декламувати” [101, с. 115].
   Вивчення і тлумачення Корану – збірки проповідей, обрядових і юридичних положень, заклинань і молитов, повчальних розповідей і притч, поклали початок цивільному і канонічному мусульманському праву. Коран освятив соціальну нерівність, що складалася в Аравії, інститут приватної власності, проголошуючи принцип її недоторканості та жорстокого покарання за посягання на неї. Згідно з Кораном одним із п'яти “стовпів віри”, тобто “правильної” поведінки, є обов'язкова добродійність (податок, дія), нарівні з якою рекомендується і добровільна милостиня (садака) [116, с. 27]. При цьому доброчинність розглядається ісламом як загальнорелігійне і загальнодержавне зобов'язання.
   Значне місце у Корані відводиться торгівлі. На основі того, що “Аллах дозволив торгівлю”, торговельний прибуток визначається як нормальне явище, виправдовується ризик у торгівлі і дотримання договірних зобов'язань.
   Водночас Коран виступає проти надмірного збагачення, пристрасті до наживи, марнотратства, пропагуючи поміркованість, бережливість та невибагливість, а також засуджує лихварство, оголошуючи його породженням сатани. Дозволивши торгівлю Аллах заборонив ріст (позичковий процент), тому вимагається точність при сплаті боргів, жорстко регламентується процедура укладання угоди та запису боргу.