1. Матеріальні передумови виникнення та особливості економічної думки доби феодалізму

   Термін “феодалізм” виник напередодні Великої французької революції і означав “старий порядок” (абсолютна монархія, панування дворянства). У марксистській літературі феодалізм визначався як соціально-економічна формація, котра існувала між рабовласництвом та капіталізмом.
   Сучасна історична наука трактує феодалізм як соціально-економічну систему, яка існувала у Західній та Центральній Європі у період середньовіччя, хоча її окремі риси були притаманні й іншим регіонам світу в різні епохи [6, с.110].
   Епоха середньовіччя охоплює великий історичний період з V ст. до буржуазних революцій XVII – XVIII ст. Характерною ознакою господарського устрою цього періоду є натуральний характер, приватна феодальна власність на землю і позаекономічний примус безпосередніх виробників-селян, які мають власне дрібне господарство, консерватизм і закостенілість цехового, ремісничого виробництва.
   Позаекономічний примус забезпечував панівному класу феодалів присвоєння додаткового продукту у таких формах: земельної ренти у вигляді панщини, натурального чи грошового оброку. Феодальне суспільство мало становий характер, йому були властиві їєрархічна структура панівних соціальних верств населення, широкий розвиток відносин корпоративного типу (общини, міські комуни, ремісничі цехи, купецькі гільдії, лицарські ордени), ріст концентрації політичної влади і економічної могутності світських і церковних феодалів.
   Період середньовіччя характеризувався значним занепадом культури, науки, грамоти і освіченості населення, що було характерним і для пануючих соціальних груп. Велику роль у житті суспільства відігравали традиції, звичаї, релігійний світогляд. Саме релігійна оболонка та феодальний устрій господарської діяльності справили визначальний влив на розвиток економічної думки середньовіччя, зумовивши її:
   - натурально-господарську орієнтацію та практицизм, прагнення дослідити принципи раціональної організації феодального помістя, взаємовідносини натурального та товарного господарства;
   - тісний зв'язок з економічною політикою держави, спрямованою на захист феодального устрою, обґрунтування законності феодального землеволодіння, вічності станового поділу суспільства;
   - яскраво виражений теологічний (богословський) характер, релігійно-етичну форму викладу економічних ідей, догматизм, хитросплетіння схоластичних і софістичних суджень [101, с. 112].
   Основними джерелами дослідження економічних ідей епохи середньовіччя є:
   - юридичні кодекси, цехові статути, міське право, покликані впорядкувати повсякденне господарське життя на основі стійких правових норм, захистити власність та регламентувати розподільчі відносини;
   - релігійні твори, церковні пам’ятки, присвячені дослідженню етичних проблем та прагненню привести господарську практику у відповідність до божественних настанов;
   - „єресі” та вимоги селянських повстань [101, с. 112].