1. Предмет історії економічних вчень та його місце в системі наукових знань

   Економіка завжди була і є найважливішою сферою життєдіяльності людей. Нею охоплені усі, без винятку, сторони життя, що безпосередньо пов'язані із задоволенням фізіологічних та духовних потреб людини. Економічні процеси, що відбувалися на різних етапах завжди цікавили людей, вивчалися ними. Історія економічної думки, підпорядкована законам еволюційно-поступального розвитку та передбачає ґрунтовне знання її історії, основних етапів формування та розвитку.
   Вперше, уявлення про економіку мали місце ще в первіснообщинну добу, по мірі становлення світу, еволюційно відбувалося вдосконалення людських якостей, майстерності, знарядь праці і зрештою поглядів на економічні процеси. Скажімо, при переході від примітивних знарядь праці до кам'яних, залізних, або від неоліту до палеоліту, відбувалася генеза людини в "gomosapiens" або людину розумну, що врешті решт, на сучасному етапі визначається опосередкованими економічними відносинами між людьми, які склалися з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ, що роблять цілісним таку науку як економічну теорію, яка в свою чергу, поглиблює знання з мікро та макроекономіки, функціональних та галузевих економічних дисциплін.Історія економічних вчень є самостійною економічною дисципліною. На перший погляд, визначення предмету історії економічної науки сягає хронологічного опису, який включає розгляд найбільш правильних економічних світоглядів. Проте, на протязі сторіч періодично змінювалося поняття предмету історії економічних вчень, що впливало на розуміння економічної науки загалом та потребувало її спростувань. В XVIII – першій половині ХІХ століття предметом економічної науки було вивчення “природи і причини багатства народів” (А. Сміт). В останній третині ХІХ ст. економічна теорія визначалася як наука про людську поведінку, визнаючи конкретну ціль (наприклад, отримання максимального прибутку) при використанні обмежених ресурсів. Згодом відбувся розподіл економічної теорії на мікроекономіку, яка вивчала умови та способи поведінки “в цілому” [118, с. 7 – 8].
   Погляди на постійно змінну парадигму економічної науки включає три типи:
   - історичний, підкреслює соціально-політичну обставину в контексті утворювальної теорії, філософську сторону того часу, досягнення інших наук, біографії ідеологів, специфіку і традицію шкіл;
   - критичний, займається теоріями своїх попередників з метою виведення власної альтернативності думок, основаних на недостовірності попередників;
   - логічний, використовує інструменти аналізу, концепцій, моделей внутрішньої логіки розвитку самої науки та її парадигми, беручи за основу сьогоденний стан теорії [86, с. 4 – 5].
   Як і будь-яка наука, історія економічної думки має власний предмет дослідження. Предметом економічних вчень є засвоєння досвіду людства в галузі пізнання економічного буття, а також історичний процес виникнення, розвитку, боротьби та зміни економічних поглядів та ідей на різних етапах розвитку людства.
   З позиції цілісності потрібно визначити зв'язок історії економічних вчень з:
   - економічною історією, яка простежує зміну господарських форм від найдавніших часів, розкриває їхні особливості в національному, регіональному аспектах, та разом з історією економічних вчень генерують економічну науку;
   - економічною теорією. Сучасний стан економічної науки є підсумком всього попереднього розвитку економічної теорії, наукова цінність якої тим вища, чим повніше вона скористалася результатами, акумульованими в її історії;
   - конкретними економічними науками (економічна статистика, фінанси, економіка промисловості, сільського господарства);
   - філософією. Будучи частиною еволюції цілісного світогляду, історія економічної думки, завжди була невіддільна від розвитку філософської думки та тривалий час функціонувала в складі філософських систем, які водночас були методологічною засадою економічної науки.
   Є чимало аргументів, які підтверджують взаємозв'язок історії економічних вчень з іншими науками не лишень суспільствознавчого, але і природного циклу. Це випливає із єдності світу і людського знання, класифікація, якого скоріше вимушена, а ніж об'єктивно зумовлена. Це означає, що вивчення історії економічних вчень значно розширює світогляд економіста, спонукає ознайомитися з суміжними галузями знання, дає змогу опанувати широкий спектр не лишень економічної науки, але цивілізаційних набутків взагалі. Щоб бути фахівцем з історії економічних вчень, потрібно знати не тільки історію економіки, економічних поглядів, але і загальну історію, філософію, правознавство, математику, природознавство тощо, тобто ті науки, якими збагачували економічні вчення.