Повідомлення газети «Kurjer Polski» про дії гайдамацьких загонів на Білоцерківщині (листопад 1737 р.)

   У п'ятницю, дня сьомого (листопада) за недостовірною інформацією, поданою його милістю паном Рудницьким, економом Чигиринського староства, його милості пану Шумлянському, регіментарю української партії, було тільки 50 кінних гайдамаків. Проти них вислано його милість пана Скоржевського з 224 кіннотниками. Цей (Скоржевський), прибувши до Ведмедівки і, вчинивши допит, довідався, що гайдамаків було не більше як 50. Тому він вирушив вночі у степ. Тут о другій годині дня він напав на їхнє пасовисько, на якому було голів 40 забитої худоби. Вояки загону його переконували, що тут стільки худоби забито не для 50 чоловік. Городові козаки хотіли було повернути забрану в них худобу, твердячи, що їх (гайдамаків) немає більш як 50. Коли вирушили з цього місця... натрапили на невелике число гайдамаків. Це помітили козаки і піддали тил. Передня частина нашого загону наскочила зненацька, залишивши корпус в добрій охороні. Але на двоколісках підійшло підкріплення - 200 гайдамаків, які зламали пішу сторожу польського загону.
   Помітивши це, його милість пан Скоржевський наказав загону спішитися і сам, злізши з коня, зустрівся з цими 200 гайдамаками. Через короткий час знову прибуло підкріплення - 200 гайдамаків. Його милість пан командуючий, бачачи, що не витримає натиску такої великої сили, відстрелюючись, відступив болотами, степом миль зо дві. 400 гайдамаків, що були на конях, не стріляли, бо їм не вистачило пороху, хоч вимагали здатися і віддати їм коней. Але його милість пан Скоржевський відповів негативно, додавши, що воліє сам загинути на місці, ніж попасти в руки жорстокого народу.
   Так відступаючи, прибули до села, що знаходиться на кордоні і зветься Кам'янкою. Тут зупинилися біля греблі, як наказав його милість пан командуючий, який розважував людей, щоб не тривожились, так як вийшли з-під небезпеки. В цей час, як тільки переправились через гребельку Кам'янки, зараз же напав на нас загін гайдамаків на 200 конях. Вони цілком знищили наш загін, лише втекло 16 кіннотників і то поранених.
   Одначе проти цих гайдамаків вирушив польський загін на 800 конях, що за результат буде, майбутній час покаже.
   Відзначено, що ця битва між польськими загонами і гайдамаками тривала від полудня аж до півночі і закінчилась нещасним наслідком для наших.