ПЛАТОН І АРИСТОТЕЛЬ ПРО СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВУ

   Яскраву і змістовну сторінку в історію розвитку знань і уявлень про людину, про суспільні форми її буття вписала філософія античності. Сократ, Демокрит, Платон, Аристотель, Епікур - їхні імена й ідеї не стерлися в пам'яті людства. У працях античних філософів образний стиль мислення сусідить із прагненням використовувати строгі поняття і логічні умовиводи, космологічні сюжети поступово поступаються місцем людським проблемам.
   Розглянемо більш детально погляди Платона й Аристотеля на суспільний устрій.
   Платон (427-347 рр. до н.е.) намагався зрозуміти причини виникнення нерівності людей, несправедливості в організації суспільного життя. Він вважав, що люди мають потребу в спільному поселенні для задоволення потреб у їжі, житлі, одязі. Таке спільне поселення називається державою. Воно забезпечує захист населення і своїх територій від зовнішніх ворогів і підтримує порядок усередині країни. Як зробити це суспільство справедливим?
   Платон намалював ідеал справедливої держави, якою керують обдаровані і добре підготовлені, високоморальні люди, дійсно здатні мудро керувати державою. Основним принципом ідеальної держави Платон вважав справедливість. Керуючись справедливістю, держава вирішує найважливіші завдання: захисту людей, забезпечення їх матеріальними благами, створення умов для їхньої творчої діяльності і духовного розвитку. Платон розділив людей на три групи: до першої відносяться ті, у кого переважає розумний початок, розвинуте почуття справедливості, прагнення до права. їх він називав мудрецями. Вони повинні бути правителями в ідеальній державі. Тих же, хто відрізняється хоробрістю, мужністю, почуттям обов'язку, Платон відносив до другої групи - воїнів і "охоронців", які покликані піклуватися про безпеку держави. І нарешті, є люди, покликані займатися фізичною працею, - це селяни і ремісники. Вони роблять необхідні матеріальні блага.
   В уявленнях Платона, індивідуальне повинно бути цілком підлегле загальному: не держава існує заради людини, а людина живе заради держави. Тут ще злиті поняття суспільства і держави.
   Учень Платона Аристотель (384-322 рр. до н.е.) став найвидатнішим ученим стародавності. Він вважався основоположником багатьох наук, у тому числі і наук про суспільство. Розвиваючи ідеї Платона, Аристотель виділив поряд з державою сім'ю і селище як особливі типи спілкування, але державу поставив над усім. Аристотель не заперечував приватну власність і вважав, що опорою держави повинні бути середні верстви суспільства. Украй бідних він відносив до громадян "другої категорії", дуже багатих підозрював у застосуванні "протиприродного способу" придбання матеріального статку.
   До основних завдань держави філософ відносив недопущення надмірного росту політичної влади особистості, запобігання зайвого нагромадження майна громадянами, утримання в покорі рабів. Як і Платон, Аристотель не визнавав рабів громадянами держави, стверджуючи, що ті, хто не в змозі відповідати за свої вчинки, не можуть виховати в собі багато чеснот, вони раби за природою і можуть здійснювати лише волю інших.
   У цілому ж давньогрецькі мислителі відстоювали ідею першості держави перед особистістю. У їхніх працях держава мала широкі права стосовно людини, питання ж про права людини стосовно держави взагалі не ставилися.

Основні поняття

   Міфологічна свідомість. Закон відплати. Карма. Даосизм. Конфуціанство.

Терміни

   Міфологія. Ведична література. Дао.

Питання для самоперевірки

   1. У чому особливості міфологічної свідомості людей у стародавні часи?
   2. Яку роль відіграли міфи на ранніх стадіях розвитку людства?
   3. Яким уявлявся світ древньоіндійським мудрецям?
   4. У чому суть поняття "дао" ?
   5. Які норми соціального життя стверджувало конфуціанство?
   6. Як влаштоване громадське життя в ідеальній державі Платона?
   7. Які верстви суспільства і чому, на думку Аристотеля, надають йому стійкість?

Завдання

   1. Яку роль відіграли міфи в житті первісного суспільства? Чи зберігається міфологічна свідомість у сучасних умовах? Якщо так, то чому?
   2. Порівняйте філософські погляди древньоїндійськнх і древньокитайських мислителів. Що загального і які відмінності в їхніх поглядах?
   3. "Прийшло нещастя - людина сама його породила, прийшло щастя — людина сама його виростила. У нещастя і щастя одні двері, користь і шкода - сусіди",- учив Конфуцій.
   Чи згодні ви з цими твердженнями? А як, на ваш погляд, впливають на життя зовнішні обставини?
   4. Конфуцій стверджував: "Кухар варить крабів і випадково забуває ніжку краба на столі. Краби вже зварилися, а ніжка, що залишилася, усе ще смикається. Це значить, що немає ні абсолютного життя, ні абсолютної смерті, а люди в незнанні говорять про них". Проаналізуйте цей вислів, визначте своє ставлення до нього.
   5. У чому, на ваш погляд, причини росту інтересу до древньосхідної філософії в наш час?