КОНФУЦІАНСТВО

   Поряд з філософськими поглядами, які проповідували споглядальну пасивність людини, розчиненої в деякій загальності, у Древньому Китаї з'явилися вчення, у центрі яких була особистість не для себе, але для суспільства. Це насамперед відноситься до філософської школи Конфуція (551-479 рр. до н.е.) і його послідовників. Вже в молодості він став викладачем, мав більше трьох тисяч учнів, у формі бесід з якими і збереглися його думки.
   У конфуціанстві виник ідеал "благородної людини", яка "розбирається в тому, що є справне, так само як малі люди розбираються в тому, що вигідно". Гуманність, милосердя (жень) повинні пронизувати відносини між людьми. У своєму повсякденному житті їм варто керуватися певними правилами: допомагати іншим досягти того, до чого прагнеш сам, не робити іншим того, чого не бажаєш собі. Опанувати таку слушну поведінку допомагає наслідування строгого порядку, чи норм, які містять етикет. "Якщо благородна людина точна і не розтрачує часу, якщо вона ввічлива до інших і не порушує порядку, то люди між чотирма морями є його братами" говорив Конфуцій.
   Ототожнюючи суспільство з державою, Конфуцій приділив велику увагу і питанням "правильного" державного устрою. Таким, на його думку, може вважатися держава, де вище становище, крім імператора, що обожнюється, займає прошарок людей (жу), які з'єднують у собі властивості філософів, літераторів, вчених і чиновників. Сама держава - це одна велика сім'я, де правитель - і "Син Неба", і "батько і мати народу". Відносини в цій сім'ї повинні регулюватися не стільки природними силами чи правовими засобами, скільки моральними нормами.
   Поступово конфуціанство затвердилося в Китаї як державна ідеологія. Підводячи підсумок сказаному, підкреслимо, що в цілому в древньосхідній філософії ще не було уявлень про людину як про особистість, відділену від Космосу. Вищою цінністю вважався не індивід, а деякий безособовий абсолют (дух Всесвіту, Небо тощо). Людина повинна підкорятися встановленому порядку. У той же час панування загальності не виключало зародження нових принципів відносин між людьми: гуманізму, добра, милосердя.