Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу

   Штраф становить собою міру кримінального покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей. Загальні засади призначення кримінального покарання у вигляді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК. Штраф застосовується як основне або додаткове покарання. Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини кримінального кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
   Штраф призначається як основне покарання у випадках, коли ця міра покарання передбачена санкцією відповідної статті Кримінального кодексу. Як основне покарання штраф може бути призначений також у порядку заміни виправних робіт особам, визнаним непрацездатними, та особам, які стали непрацездатними після винесення вироку, а також заміни покарання більш м'яким, якщо в останньому випадку санкція статті, за якою засуджено винного, серед основних мір покарання передбачає ще й штраф. Якщо санкція статті Кримінального кодексу не передбачає штрафу, він може бути призначений як основне покарання лише в порядку переходу до більш м'якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК.
   Як додаткова міра покарання штраф призначається тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним, а також при застосуванні додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК).
   Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу визначаються главою 3 Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року №7193-Х.
   Підставою виконання штрафу є вирок суду, що набрав законної сили.
   Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повернення справи з касаційної інстанції.
   Суд, який постановив вирок, пропонує засудженому добровільно сплатити суму штрафу в місячний строк і попереджає його, що в разі несплати штрафу його буде стягнуто в примусовому порядку. У випадках, коли засуджений не в змозі сплатити штраф у цей строк, відповідно до ст. 405 КПК, стягнення його може бути відстрочене або розстрочене, але не більше ніж на один рік з дня набрання вироком законної сили.
   У разі несплати засудженим штрафу в установлений строк виконання цього покарання проводиться примусово в порядку і в строки, передбачені ст. 362 Цивільного процесуального кодексу, на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок.
   Порядок проведення виконавчого провадження встановлюється Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ та Інструкцією "Про проведення виконавчих дій", яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5.
   Стягнення на майно засудженого провадиться шляхом накладення арешту, вилучення і продажу цього майна. Стягнення штрафу звертається на особисте майно засудженого, а також на його частку у спільній власності. Звернення стягнення на заробітну плату чи інший заробіток, пенсію або стипендію засудженого проводиться в разі відсутності у нього майна або недостатності цього майна для повного погашення штрафу. В цих випадках виконавчий документ направляється до відповідної організації для утримання із заробітку (пенсії, стипендії).
   Стягнення на майно засудженого не звертається, якщо розмір стягнення не перевищує 20% місячної заробітної плати чи іншого доходу, пенсії або стипендії, на які за законом може бути звернене стягнення. При стягненні штрафу не може бути вилучене майно, що не підлягає конфіскації відповідно до Переліку, який міститься у додатку до Кримінального кодексу України.
   Арешт майна полягає у проведенні опису майна, оголошенні громадянину заборони розпоряджатися їм, передачі його на збереження.
   Опис майна провадиться в присутності засудженого чи його представника і двох понятих. Понятими не можуть бути працівники суду, прокуратури й органів внутрішніх справ. У разі відсутності засудженого чи його представника опис провадиться в присутності кого-небудь з повнолітніх членів його родини, а при відсутності цих осіб — за участю уповноважених органа місцевого самоврядування. Майно піддається опису тільки в такому розмірі, який необхідний для виконання вироку і витрат по його виконанню.
   У разі недостатності майна засудженого для повного виконання вироку про штраф державний виконавець включає в опис майно із загальної власності засудженого з іншими фізичними та юридичними особами, і звертається в суд з поданням про визначення його частки в цьому майні.
   Звертання стягнення на житлову будівлю, частину будівлі, незакінчену будівлю провадиться в останню чергу, якщо у засудженого відсутнє те чи інше майно, або його недостатньо для повної сплати штрафу.
   Дійсна вартість будівлі визначається виходячи з продажних цін на аналогічну будівлю в даній місцевості.
   Порядок реалізації майна з метою виконання вироку про штраф аналогічний порядку, встановленому для реалізації конфіскованого майна.
   При звертанні стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію і на інші прирівняні до них платежі державний виконавець, направляючи виконавчий документ у відповідну організацію, зобов'язаний письмово вказати, в якому розмірі щомісяця повинні провадитися утримання з них до стягнення встановленої вироком суми. Утримані суми пропонується переводити на депозитний рахунок державної виконавчої служби. Письмова вказівка підписується суддею і державним виконавцем.
   Виконання покарання у вигляді штрафу як основного покарання або додаткового покарання проводиться державними виконавцями відділу державної виконавчої служби відповідного районного (міського) управління юстиції за місцем роботи засудженого або за місцем перебування його майна.
   Виконання покарання у вигляді штрафу як додаткового покарання до позбавлення волі проводиться державними виконавцями відділу державної виконавчої служби районного (міського) управління юстиції за місцем проживання, або за місцем роботи засудженого чи місцем перебування його майна, або за місцем відбування засудженим основного покарання.
   У разі злісного ухилення засудженого від сплати штрафу, призначеного як основне покарання, суд за поданням державної виконавчої служби або зі своєї ініціативи може призначити покарання у виді виправних робіт або обмеження волі.
   Для встановлення факту злісного ухилення від сплати штрафу необхідна наявність двох обставин: несплата штрафу в строк і умисне приховування засудженим своїх доходів і майна.
   Приховування доходів припускає вилучення, знищення чи підробку усіх чи частини документів, на підставі яких встановлюється заробітна плата й інший дохід засудженого.
   Приховування майна в даному випадку означає його фактичне переміщення в невідоме державному виконавцю місце, розтрату, відчуження, незаконну передачу іншим особам, а також знищення (вилучення) документів, що підтверджують право на майно.
   Матеріалами, що свідчать про приховування засудженим його доходів і майна, є: подання державного виконавця; пояснення засуджених і інших осіб; документи організацій.
   У разі неможливості сплатити штраф суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років. Заміна штрафу позбавленням волі і позбавлення волі штрафом не допускається.
   Після стягнення штрафу виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається до суду, який його постановив.
   За своєю правовою природою і наслідками штраф як міра кримінального покарання відрізняється від штрафу як міри адміністративного стягнення та громадського впливу. Призначений вироком суду за вчинений злочин, штраф тягне судимість. Судимість вважається погашеною, якщо засуджена до штрафу особа протягом року з дня відбуття покарання не вчинить нового злочину.