Судовий контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань

   Основні види, форми та методи контрольної діяльності суду різнобічні й досить ефективні. У більшості вони визначаються роллю суду як органу відправлення правосуддя, хоча цим і не вичерпуються.
   Судовий контроль за роботою персоналу установ і органів виконання покарань є двох видів. Перший — з розгляду спорів, які випливають із цивільних, сімейних, трудових і адміністративних правовідносин і справ особливого провадження, що здійснюється за правилами цивільного судочинства.
   Діяльність персоналу може бути безпосереднім предметом спору сторін за цивільною справою. Наприклад, при розгляді позову особи, яка втратила працездатність під час відбування позбавлення волі, про компенсацію шкоди, заподіяної їй з вини виправно-трудової установи (ст. 51 ВТК); або, навпаки, збитку, заподіяного засудженим під час відбування покарання і не стягнутого в повному обсязі до його звільнення. І в першому, і в другому випадках судом може бути оцінена діяльність персоналу виправно-трудової установи з дотримання трудових прав засуджених.
   Діяльність персоналу може бути предметом судового дослідження, оцінки і відповідного реагування при розгляді цивільних справ у порядку особливого провадження (наприклад, при вирішенні питання про визнання засудженого обмежено дієздатним внаслідок зловживання спиртними напоями і наркотичними речовинами), у справах, які виникають з адміністративно-правових відносин.
   При розгляді позову громадянина про відшкодування збитку, завданого йому засудженим, який відбуває покарання, наприклад у колонії-поселенні, суд зобов'язаний дослідити і питання діяльності адміністрації щодо забезпечення режиму відбування покарання, і якщо будуть виявлені суттєві недоліки, то відреагувати на них конкретною ухвалою.
   Крім того, існує ще один різновид судового контролю при розгляді цивільних справ. Діяльність персоналу може бути предметом дослідження при оцінці судом письмових доказів: довідок, рішень, наказів, постанов та інших документів, вихідних від установ і органів виконання покарань. Визнання судом поданих документів як доказів у справі — це підтвердження їх законності, не визнання — навпаки. Судовий контроль має місце і при виконанні покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених (контроль за діями державного виконавця при виконанні штрафу, конфіскації майна).
   Суддя, який контролює дії державного виконавця, вправі при виникненні відповідних обставин призупинити чи відновити виконавче провадження. Крім того, на дії державного виконавця може бути подана скарга засудженим. Така скарга розглядається в судовому засіданні, на якому може бути присутнім прокурор і засуджений, який подав скаргу.
   Другий вид судового контролю за діяльністю персоналу — це контроль при провадженні з кримінальних справ. Його можна поділити на два підвиди: а) контроль при розгляді кримінальних справ у суді; б) контроль при розгляді судом питань виконання вироку суду.
   Контрольні функції суду проявляються при розгляді кримінальних справ про грубе порушення законності з боку посадових осіб установ і органів виконання покарань, інших суб'єктів, які беруть участь в процесі виконання покарання. Це, в першу чергу, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), службова недбалість (ст. 367 КК) та інші службові злочини.
   Судовий контроль має місце при розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені засудженими під час відбування покарання. Так, згідно з вказівками вищих судових органів, при розгляді кримінальних справ про відповідальність за дії, що дезорганізовують роботу виправних установ (ст. 392 КК), злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК) суди зобов'язані перевіряти, чи не пов'язані протиправні дії з ущемленням прав засуджених або перекрученням персоналом дисциплінарної практики. Наприклад, при дослідженні дій засуджених, які інкримінуються їм як злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи, судом належить перевірити законність вимоги, якій злісно не підкорявся засуджений, і обгрунтованість накладення на нього стягнення у вигляді переведення в приміщення камерного типу чи одиночну камеру. Якщо при цьому буде встановлено, що це стягнення накладено з порушенням вимог кримінально-виконавчого законодавства, особа підлягає виправданню за ст. 391 КК у зв'язку з відсутністю складу злочину.
   Суд після виявлення порушень з боку адміністрації виправно-трудової установи зобов'язаний відреагувати на них конкретною ухвалою, мета якої — попередити подібні дії у майбутньому. Рішення ж суду, в даному разі виправдувальний вирок, за суттю є відміною незаконного рішення персоналу. Компетентні посадові особи після набрання вироком суду чинності повинні оформити рішення про незаконність застосованого стягнення в особовій справі засудженого.
   Контроль суду за діяльністю персоналу здійснюється і на стадії виконання вироку, що включає в себе звернення вироку до виконання, а також вирішення блоку питань, які торкаються різних аспектів виконання покарання. Для вирішення цих питань адміністрація виправно-трудової установи направляє в суд подання, а також необхідні інші матеріали.
   Судовий контроль спрямований на досягнення трьох завдань.
   Перше — контроль за діяльністю адміністрації з метою попередження корисливих чи інших службових зловживань, а також захоплення як каральним, так і лібералізованим підходом до засуджених. Суди зобов'язані пунктуально перевіряти матеріали, які подані адміністрацією виправно-трудової установи, тому що в них зустрічається фальсифікація чи неповне відображення даних про поведінку засудженого, інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
   Друге — контроль за діяльністю адміністрації з метою охорони прав і законних інтересів засуджених (наприклад, прав на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання).
   Третє — контроль за діяльністю адміністрації щодо забезпечення належного виконання засудженими своїх обов'язків. Рішення суду про пом'якшення покарання чи зміну його виду, як правило, базується на оцінці виконання засудженими покладених на них обов'язків.
   Крім того, контрольна діяльність суду має місце при дослідженні причин і умов, які сприяють порушенням законності в роботі персоналу. Верховний Суд України орієнтує суди на виявлення зазначених фактів і належне реагування на них за допомогою конкретних ухвал, інформацій і повідомлень суду.
   Зміст кримінально-процесуальної стадії виконання вироку суду досить різнобічний. Відповідно різний і судовий контроль. При цьому він не обмежується вирішенням питань умовно-дострокового звільнення чи заміни одного виду покарання іншим. Судовий контроль має місце при розгляді судом ширшого кола питань, які стосуються різних аспектів виконання покарання. Сюди входять питання, пов'язані з наданням відстрочки виконання вироку на підставі вказаних у законі обставин. Наприклад, тяжка хвороба засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, вагітність засудженої чи наявність у засудженої жінки малолітніх дітей; коли відбуття покарання може призвести до особливо тяжких наслідків для засудженого чи його сім'ї у зв'язку з пожежею чи іншим стихійним лихом, смерті єдиного працездатного члена сім'ї (ст. 405 КПК України). Судом може бути відстрочена виплата штрафу, якщо його виплата є неможливою для засудженого.
   Судовий контроль може здійснюватися і при розгляді питання звільнення від відбування покарання у випадках:
   - умовно-дострокового звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі, виправних робіт, направлення в дисциплінарний батальйон (ст. 407 КПК України);
   - звільнення від подальшого відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу (ст. 408 КПК України);
   - звільнення засудженої, якій була надана відстрочка відбування покарання у зв'язку з вагітністю і наявністю дітей віком до трьох років, від відбування частини строку покарання, що лишилася (ст. 4083 КПК України).
   Контрольні функції суду мають місце і при розгляді ним заміни покарання іншим його видом як з урахуванням зразкової поведінки засудженого, так і в зв'язку з ухиленням від відбування призначеного покарання. До числа перших варто віднести заміну позбавлення волі, виправних робіт за підставами і в порядку, встановленому ст. 82 КК України і ст. 407 КПК України. До числа останніх — заміну громадських чи виправних робіт арештом або обмеженням волі (ч. 2 ст. 389 КК України і ст. 410 КПК України), штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на виправні роботи або обмеження волі (ч. 1 ст. 389 КК України і ст. 410 КПК України).
   Враховуючи поведінку засуджених у місцях позбавлення волі, суд також вирішує питання зміни умов утримання засуджених шляхом переведення з одного виду виправно-трудової установи до іншої, з меншим чи суворішим режимом (статті 45, 46, 47 ВТК України, ст. 410 КПК України).
   Судовий контроль за діяльністю персоналу не вичерпується сферою виконання кримінального покарання. Стосовно виправно-трудової установи він здійснюється при розгляді судом (у тому числі й господарським) майнових, господарських, земельних спорів, позовів вільнонайманих працівників і атестованих співробітників персоналу про відновлення на роботі тощо.