Підручники онлайн
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


Поняття виконання (відбування) покарання

Поняття виконання (відбування) покарання

   Сутністю покарання, як особливої форми державного примусу, є кара. Тому під виконанням покарання потрібно розуміти врегульований нормами кримінально-виконавчого права порядок застосування кари — комплексу обмежень прав і свобод засудженого.
   Діюче кримінально-виконавче законодавство (ст. 2 ВТК) для позначання реалізації кари поряд з терміном "виконання" вживає термін "відбування" покарання. Вказані терміни відображають єдиний процес здійснення карального впливу на засуджених, але звернені вони до різних суб'єктів і учасників кримінально-виконавчих правовідносин. Термін "виконання" покарання звернений до відповідних органів, які у своїй діяльності зобов'язані реалізувати весь комплекс правообмежень, передбачених конкретним видом покарання, забезпечити здійснення наданих засудженим прав і виконання ними покладених на них обов'язків протягом усього строку, встановленого вироком суду. Термін "відбування" покарання звернений до засуджених, які повинні на підставі вироку суду відповідно до приписів, встановлених кримінально-виконавчим законодавством, виконувати покладені на них обов'язки, утримуватися від дій, заборонених нормами права.
   Каральний вплив носить комплексний характер і реалізується шляхом застосування до засуджених усієї сукупності обмежень, встановлених режимом відбування конкретного покарання. Застосування цих правообмежень — не самоціль, їх призначення полягає в тому, щоб забезпечити належне виконання покарання відповідно до завдань, поставлених перед цією галуззю законодавства. Вказані правообмеження застосовуються як психолого-педагогічний засіб впливу на засудженого з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
   Реалізація кари властива виконанню всіх видів покарання, але її обсяг залежить від конкретного виду покарання. Позбавлення громадянина одного з основних суб'єктивних прав — свободи волі — веде до обмеження сукупності найбільш значимих для нього соціальних цінностей і благ — свободи пересування, спілкування, соціальних зв'язків, можливості розпоряджатися багатьма важливими суб'єктивними правами. Тому ізоляцію від суспільства варто розглядати як комплекс правообмежень, оскільки позбавлення чи звуження обсягу прав обумовлене саме ізоляцією.
   При виконанні виправних робіт каральний вплив проявляється в обмеженні певного обсягу трудових прав засудженого і утриманні до 20% заробітку (статті 94—99 ВТК). При засудженні до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю каральний вплив полягає у звільненні засудженого з посади і позбавлення його права займатися певними видами професійної діяльності — лікувальною, педагогічною тощо.
   Правообмеження засуджених при здійсненні карального впливу визначаються режимом відбування конкретного виду покарання, якщо воно носить строковий характер. Режим виконання покарання, в якому виражені сутність і зміст покарання, багатофункціональний за своєю спрямованістю. Він забезпечує каральний вплив на засуджених, виступає як один з основних засобів виправлення засуджених (ст. 7 ВТК) і створює одночасно правові передумови для успішного застосування інших засобів виховного впливу. Як підкреслюється в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (п. З ст. 10), "пенітенціарною системою передбачається режим для ув'язнених, суттєвою метою якого є їхнє виправлення та соціальне перевиховання".
   Стосовно покарання певного виду режим має конкретний зміст, який визначається специфікою покарання. Найповніше і всебічно правила режиму реалізуються в місцях позбавлення волі, вони регламентують весь уклад життя засуджених як у позаробочий час, так і під час трудової діяльності. Вони охоплюють всі сфери їх життєдіяльності, що перебувають під контролем адміністрації.
   Оскільки режимом визначається внутрішній розпорядок в УВП (ст. 36 ВТК), який включає також відповідні вимоги по забезпеченню правопорядку на підприємствах УВП і на виробничих об'єктах інших відомств, його норми звернені до інших громадян, які відвідують місця позбавлення волі (служителі культу, родичі засуджених, представники громадських організацій, адвокати, вільнонайманий персонал виробничих об'єктів тощо). Ці особи повинні дотримуватися встановлених в УВП і на їх виробничих об'єктах порядку і правил взаємовідносин із засудженими. Тому правила режиму звернені і до цих осіб, вони регулюють їх поведінку в місцях позбавлення волі. Правила режиму реалізуються не тільки на території УВП і її виробничих об'єктах, а й на територіях, що прилягають до них (під час проживання засуджених жінок поза колонією — ст. 35 ВТК). Таким чином, при відбуванні позбавлення волі режим регламентує весь спосіб життя засуджених, усі сторони діяльності адміністрації УВП.
   При відбуванні інших строкових видів покарань сукупність основних елементів, що складають зміст режиму, суттєво звужує обсяг правообмежень засуджених, скорочується регламентація специфічних правил їх поведінки. Однак у всіх випадках при виконанні покарання має місце контроль за поведінкою засуджених, який виступає як один з основних елементів режиму.
   Хоча при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, законодавець не застосовує термін "режим", його вживання правомірно, оскільки закон передбачає такі терміни, як порядок і умови відбування покарання (глави 13-Б, 16, 18 ВТК). В назві II, III, IV і наступних глав Положення про порядок і умови виконання покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, використовуються вказані терміни. Між тим саме поняття режиму визначається як порядок і умови виконання (відбування) покарання.
   Підбиваючи підсумок розгляду питання про співвідношення понять покарання — кара — режим відбування покарання, потрібно визнати, що хоча в режимі і реалізується покарання, він за своїм змістом ширший, ніж вказаний інститут, оскільки містить у собі не лише правообмеження, а й правила співжиття, які не мають карального змісту. В широкому смислі режим відбування покарання охоплює всю сукупність матеріальних і процесуальних норм, що регламентують діяльність адміністрації установ і органів, на яких законом покладене виконання покарання, забезпечення його реалізації, а також сукупність умов і правил відбування покарання засудженими.
   Каральний вплив на засуджених, система встановлених для них правообмежень обумовлюють потребу вичерпної регламентації нормами права всього комплексу питань, пов'язаних з реалізацією режиму. Норми права одночасно регламентують повноваження органів виконання покарань, посадових осіб, громадських організацій стосовно засуджених, процедуру прийняття ними рішень щодо засуджених, встановлюють правила взаємовідносин із засудженими, поведінку громадян, які перебувають у розпорядженні установ виконання покарань. Така детальна регламентація правил режиму пояснюється необхідністю створення правових передумов, які б забезпечували дотримання законності у сфері застосування найгострішої форми примусу — виконання кримінального покарання.

 
< Попередня   Наступна >