ДО ЧОГО ВЕДЕ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ?

   Дослідники відзначають суперечливі наслідки процесу глобалізації. Серед позитивних моментів виділяють її стимулюючий вплив на економіку. Товари тепер можуть створюватися в будь-якому місці світу залежно від того, де виробництво обійдеться дешевше, і збуватися там, де їх удається продати за найвищою ціною. Завдяки цьому знижуються витрати виробництва, росте прибуток, з'являються додаткові можливості для подальшого розвитку виробництва. Ті, кому не вдалося включитися в цю нову економіку, будуть неминуче відставати, тому що не зможуть скористатися плодами міжнародного поділу праці, кооперації, технічними досягненнями розвинутих країн. Глобалізація зближає держави, змушує їх у більшому ступені враховувати інтереси одна одної, застерігає від крайніх дій в політиці й економіці (у протилежному випадку міжнародне співтовариство може використовувати різні санкції: обмежити торгівлю, припинити міжнародну допомогу, заморозити надання позики тощо).
   Разом з тим, висловлюється і чимало критичних суджень на адресу глобалізації. Глобалізація виробництва веде до глобалізації продукції, оскільки споживач прагне придбати всесвітньо визнаний виріб. Це, у свою чергу, може перешкоджати розвитку вітчизняного виробництва. Крім того, насаджується деякий єдиний стандарт споживання: по всій земній кулі їдять гамбургери, пишуть кульковими ручками "Віс", використовують комп'ютерне забезпечення фірми Microsoft тощо. Поширенню цих стандартів сприяє реклама в засобах масової інформації. Приміром, транснаціональні компанії, переконуючи населення купити той чи інший товар, витрачають на рекламу біля половини тих засобів, які в усьому світі витрачаються на освіту.
   Далеко не завжди діяльність міжнародних економічних організацій є успішною. Так, умови надання кредитів Міжнародним валютним фондом і Всесвітнім банком (МВФ створений у 1947 р. і спеціалізується на наданні короткострокових позик; Всесвітній банк або Міжнародний банк реконструкції і розвитку, утворений у 1945 p., він надає головним чином довгострокові позики; Україна стала членом цих організацій з початку 90-х pp. XX ст.) нерідко не враховують специфіку окремих країн, а диктуються інтересами промислово розвинутих країн, під впливом яких знаходяться обидві організації.
   Велику тривогу в багатьох викликає глобалізація в сфері культури. Розвинувши найбільшою мірою електронні засоби інформації, саме західні країни поширюють по усьому світі свої культурні цінності через такі "продукти", як нові передачі, фільми, рекламу тощо. З 4000 фільмів, показаних у Бразилії, більш 90% американські. Це, вважають, веде до ослаблення національної культури.