Підручники онлайн
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


НЕПОВТОРНА СВОЄРІДНІСТЬ

НЕПОВТОРНА СВОЄРІДНІСТЬ

   По-іншому бачать розвиток суспільства прихильники теорії локальних цивілізацій. Головне, як писав М. Данилевський, полягає в "розрізненні культурно-історичних типів, так би мовити самостійних планів релігійного, соціального, побутового, промислового, наукового, художнього, одним словом, історичного розвитку". При цьому "жоден з культурно-історичних типів не наділений привілеєм нескінченного прогресу".
   Те, що М. Данилевський називає культурно-історичним типом, А.Тойнбі визначає як цивілізації. На його думку, неповторний вигляд кожної цивілізації складається під впливом багатьох факторів, у тому числі й особливостей географічного середовища. Розвиток цивілізації залежить від того, чи здатні люди знаходити гідні "відповіді" на ті численні "виклики" (сьогодні ми б назвали їх проблемами), з якими зіштовхується суспільство: нестача природних ресурсів, ріст числа непрацездатних тощо. Такі відповіді виробляє "творча меншість", захоплюючи потім всіх інших на обрану дорогу.
   Кожна цивілізація, за Тойнбі, - це єдиний організм, що має свою систему цінностей, вищими з яких є релігійні. Цивілізаціям притаманний замкнутий цикл історичного існування: вони "виникають", "ростуть" за рахунок енергії "життєвого пориву", потім відбувається "надлом", що веде до "занепаду" і "розкладання". Надлом, у першу чергу, пов'язаний з перетворенням "творчої меншості" у самовідтворюючу касту, що уже не здатна знаходити шляхи вирішення нових проблем. Одночасно росте прошарок "внутрішнього пролетаріату" - людей, нездатних ні трудитися, ні захищати батьківщину, але при цьому таких, що потребують від суспільства свою порцію "хліба і видовищ". На зовнішніх кордонах цивілізації загрожують "варварські народи", підтиском яких вона, ослаблена внутрішніми труднощами, може занепасти.
   Сучасні автори, прихильники теорії локальних цивілізацій, вважають, що прийдешні світові конфлікти будуть зіткненнями не держав чи окремих народів, а різних цивілізацій.
   Локально-цивілізаційний підхід дозволяє зосередитися на вивченні реальних історичних спільностей у їх унікальних неповторних проявах. Разом з тим, очевидні і його слабкості. Головна з них - перебільшення моменту взаємної ізоляції цивілізацій. Навіть Древній світ знав міжцивілізаційні контакти. Що ж стосується сучасного суспільства, то його взагалі неможливо зрозуміти без урахування зв'язків і взаємовпливів народів, країн, цивілізацій.

 
< Попередня   Наступна >