Підручники онлайн
Головна arrow Журналістика arrow Історія української преси (А.П.Животко) arrow Москвофіли і гр. Голуховський. Часопис "Русь"
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


Москвофіли і гр. Голуховський. Часопис "Русь"

Москвофіли і гр. Голуховський. Часопис "Русь"

   Тим часом до неприхильних народовецькому руху настроїв почали прилучатися виразні полонізаційні спроби. Йшли вони під протекторатом творця колонізаційної політики на галицько-українських землях графа А. Голуховського. Полягали ці спроби у використанні боротьби між москвофілами і народовецьким рухом у своїх цілях. Шлях — підтримка народовців в поборюванні москвофілів. Конкретний вияв цієї спроби в'яжеться з виданням у Львові часопису під назвою"Русь", що почав виходити 1867 р. двічі на тиждень.
   З кіл московських слов'янофілів із метою підтримки в Галичині так званої "объединительной" ідеї надіслано до львівського намісництва певну грошову квоту для передачі москвофілам. Намісник А. Голуховський замість того повернув її на поборювання москвофільського руху. Для того задумав використати молоді народовецькі сили. Звернувся до Ф. Заревича, запрошуючи його взяти на себе редакцію спеціального органу, яким і стала "Русь". Ф. Заревич погодився. Але замість того, щоб стати на послуги польській політиці і бути лояльним супроти поляків, він поруч із рішучим поборюванням "словістів" виступав також і проти польських змагань.
   Основною провідною думкою редакції було твердження, що на українських землях не може бути ані Польщі, ані Москви з їх змаганнями і залицяннями в інтересах власної національно-політичної користі. Натомість підносило думку: "Лише самі в собі бачити маємо свою будуччину і нашу силу". А для того мусить бути сполучення всіх народовецьких сил.
   Ширше розгорнув ці думки В. Шашкевич. У своїх дописах-статтях домагався він заведення української народної мови в школах і судах, зазначав вагу національного шкільництва, підносив потребу організації українського товариства для видавання українських творів і часописів. Врешті, в одному з чисел піднесено було ним справу закуплення у Львові площі для пам'ятника Т. Шевченкові.
   Сміливий, рішучий тон "Руси" не був тим, чого хотів A. Голуховський, і після кількох конфіскат часопис припинено. Та думки, порушені ним, припали до серця і розуму не одному з українців. Зокрема ж живі думки В. Шашкевича, що були підхоплені молоддю, прийнялися вони й серед старшого громадянства і сприяли народженню 1868 р. Товариства "Просвіта" у Львові.

 
< Попередня   Наступна >