Підручники онлайн
Головна arrow Педагогіка arrow Матеріали з навчального предмету "Педагогіка" arrow Концептуальні положення технології розвитку творчої особистості
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


Концептуальні положення технології розвитку творчої особистості

Концептуальні положення технології розвитку творчої особистості

   Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати найвищим результатом будь-якої педагогічної технології. Але існують технології, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ — теорія розв´язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвиткові технічної творчості загалом і творчої особистості зокрема. Створена вона в 1946 р. російським ученим-дослідником, письменником-фантастом Генріхом Альтшуллером (1926—1998).
   Технологію Альтшуллера протягом тривалого часу з успіхом використовували у роботі з дітьми на станціях юних техніків, де і з´явилася її друга частина — творча педагогіка, а згодом і новий розділ ТРВЗ — теорія розвитку творчої особистості. У 70—80-ті роки XX ст. ТРВЗ широко впроваджували в школах і училищах, а з 1987 р. — і в дитячих садках.
   Нині ТРВЗ успішно розвивається в навчальних закладах Києва, Полтави, Харкова, Рівного, Луганська та інших міст України. У м. Одесі (під керівництвом М. Меєровича і Л. Шрагіної) працює лабораторія «ТРВЗ — педагогіка України».
   Теоретичним джерелом технології розвитку творчої особистості є закони розвитку технічних систем, пізнання яких передбачає аналіз різноманітної патентної та науково-технічної інформації. Як правило, вдосконалення технічних систем відбувається у процесі реалізації винахідницьких завдань з дотриманням відповідної системи стандартів. Значну роль при цьому відіграє систематизований інформаційний фонд, який постійно оновлюється, збагачується.
   Як точна наука, теорія розв´язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) має свою галузь дослідження і відповідний інструментарій. Попри те, що вона виникла у техніці (технічній системі), її ідеї та механізми можуть бути використані при розв´язанні нетехнічних творчих завдань у соціальних, наукових, художніх системах, тобто в галузі психології, педагогіки, культури та ін. На відміну від методик, які становлять сукупність окремих прийомів, ТРВЗ є цілісною, самодостатньою технологією, послуговуючись якою можна розв´язувати проблеми будь-якої складності.
   У багатьох дослідженнях процесу творчості висловлюються різні, аж до діаметрально протилежних, думки щодо ролі й місця інтуїції. Одні вчені намагаються підкреслити чи навіть абсолютизувати її провідну роль, інші — заперечують вплив інтуїції, зосереджуючись на логічних елементах творчого процесу. З прагненням формалізувати цей процес пов´язані зусилля щодо створення універсальної науки про творчість — еврилогії.
   За переконаннями Г. Альтшуллера, створенню загальної теорії творчості мають передувати дослідження конкретних видів творчості. Лише спираючись на окремі теорії творчості (винахідницької, наукової, літературної), можна створити загальну теорію творчості, яка, в свою чергу, дасть новий поштовх розвитку окремих теорій.
   Теорія Альтшуллера виходить із того, що завдання бувають різними і їх неможливо розв´язувати взагалі. Спершу необхідно з´ясувати, чому легко розв´язуються прості завдання і важко — складні. У всій сукупності творчих завдань було виокремлено п´ять їх рівнів:
   1. Завдання, під час розв´язання яких використовують призначені для цього засоби. Знаходять їх у межах однієї вузької спеціальності, обравши одне рішення кількох загальноприйнятих і очевидних варіантів. Сам об´єкт при цьому залишається без змін.
   2. Завдання, розв´язання яких вимагає певної видозміни об´єкта. При цьому з десятків варіантів доводиться обирати оптимальний. Засоби розв´язання таких завдань належать до однієї галузі техніки.
   3. Завдання, розв´язання яких приховане серед сотень неправильних, оскільки об´єкт, що вдосконалюється, має бути значно змінений. Прийоми розв´язання таких завдань знаходять в інших галузях техніки.
   4. Завдання, у процесі розв´язання яких об´єкт, що вдосконалюється, змінюється повністю. Пошук рішень, як правило, відбувається не у сфері техніки, а в сфері науки.
   5. Завдання, розв´язання яких досягається зміною всієї технічної системи, до якої належить об´єкт, що вдосконалюється. Кількість проб і помилок за таких обставин зростає до сотень тисяч і мільйонів. Здебільшого засоби розв´язання завдань цього рівня знаходяться за межами тогочасних можливостей науки. Тому традиційно розв´язанню винахідницького завдання передує наукове відкриття.
   Ефективним прийомом розв´язання винахідницьких завдань є переведення їх з вищих рівнів на нижчі. Якщо, наприклад, завдання четвертого чи п´ятого рівнів, послуговуючись спеціальними прийомами, перевести на перший або другий рівень, то далі спрацює звичайний для такої ситуації механізм їх розв´язання. Головне, щоб навчитися швидко звужувати пошукове поле, перетворюючи «складне» завдання на «просте».
   Творчі, винахідницькі завдання стають такими, оскільки містять у собі суперечності, в подоланні яких виявляється сутність творчого процесу.
   ТРВЗ застосовують і для виховання та розвитку мислення людини. Головне місце в ній належить життєвій стратегії творчої особистості (ЖСТО) та розвитку творчої уяви (РТУ). Як відомо, творчість — це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань породжує нове. Виявляється вона на різних рівнях. Для одного рівня творчості характерне використання наявних знань і розширення галузі їх застосування; на іншому створюється абсолютно новий підхід, що змінює усталений погляд на об´єкт або галузь знань. Суть креативності (творчості) як психологічної властивості полягає в інтелектуальній активності й чутливості до побічних продуктів діяльності. Творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а нетворча — лише результати, які стосуються досягнення мети (доцільні результати).
   За спостереженнями Г. Альтшуллера, відмінності між вичайним і творчим мисленням стосуються багатьох аспектів (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняльна характеристика звичайного і творчого мислення

Звичайне мислення Творче мислення
1. Тенденція до полегшення, спрощення вимог задачіТенденція до ускладнення вимог задачі
2. Тенденція до ухиляння від складних кроківПрагнення йти шляхом поглиблення складності
3. Уявлення про об´єкт нечітке, зосереджене на об´єкті-прототипіУявлення про об´єкт чітке, спрямоване на пошук ідеального кінцевого варіанта
4. Уявлення про об´єкт однобічне, поверховеУявлення про об´єкт «об´ємне». Охоплює одночасно його підсистему й надсистему, до яких він належить
5. Уявлення про об´єкт без бачення його розвиткуОб´єкт бачиться в історичному розвитку: у минулому, сьогоденні й майбутньому, якщо буде збережена лінія розвитку
6. Уявлення про об´єкт «жорстке»Уявлення про об´єкт «пластичне», легко піддається змінам у просторі й часі
7. Пам´ять підказує близькі, а тому слабкі аналогіїПам´ять підказує далекі (а тому сильні) аналогії, причому запас інформації постійно поповнюється за рахунок добору принципів, прийомів
8. Бар´єр спеціалізації з часом стає все вищимБар´єр спеціалізації постійно руйнується
9. Рівень управління мисленням не зростаєМислення стає все більш керованим: дослідник оцінює розвиток мислення, відхиляє невдалі варіанти, легко здійснює розумові експерименти

   За результатами аналізу методів активізації мислення було зроблено висновок, що здатність розв´язувати творчі завдання можна і потрібно розвивати через навчання. Так було спростовано думку про «осяяння», яке не піддається управлінню і відтворенню.
   Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що, коли дитині 3—6 років, її творча уява, фантазія сягають найвищого розвитку. Та якщо три-чотирирічний малюк мислить нестандартно, часом навіть інтуїтивно, то згодом ця здатність зникає, оскільки дітей вчать сприймати вже готове, всіма доведене. Навіть молодші школярі настільки пригноблені стереотипами мислення (у ТРВЗ — психологічною інерцією), що їх уже неможливо навчити грамотно творчо мислити.
   Психологічна інерція є бар´єром при створенні, застосуванні нового. Такими психологічними бар´єрами можуть бути:
   - боязнь втрутитися в чужу галузь, породжена вузькою спеціалізацією;
   - боязнь видатися некомпетентним, що породжує боязнь критики;
   - страх перед авторитетом;
   - боязнь ідеального як чогось недосяжного, нереального;
   - невміння сприймати об´єкт у незвичній функції, тобто творча сліпота.
   Для усунення цих бар´єрів необхідно дотримуватися основних принципів стимулювання творчої активності, які передбачають:
   - створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б повертатися, будучи «здивованою» власними відкриттями у процесі пошуків нестандартних рішень;
   - підтримання здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;
   - терпимість до незвичних ідей і запитань, необхідність відповідати на всі запитання дітей тощо.
   Важливим для педагогів є дотримання розроблених професором К. Вайнцвангом «заповідей» творчої особистості:
   - будь господарем своєї долі;
   - досягни успіху в тому, що любиш;
   - зроби свій конструктивний внесок у спільну справу;
   - вибудовуй свої відносини з людьми на довірі;
   - розвивай свої творчі здібності;
   - культивуй у собі сміливість;
   - піклуйся про своє здоров´я;
   - не втрачай віри в себе;
   - намагайся мислити позитивно;
   - поєднуй матеріальний достаток із духовним задоволенням.
   Стосовно дитини концепція ТРВЗ понад усе ставить принцип природовідповідності, згідно з яким педагог, навчаючи дитину, повинен знати і враховувати її природу. Водночас вона спирається на положення Л. Виготського про те, що дитина дошкільного віку приймає програму навчання тією мірою, якою ця програма стає її власною.
   ТРВЗ застосовують і в музиці, літературі, журналістиці, менеджменті, рекламі тощо. Розроблено курс соціальної ТРВЗ (розв´язання життєвих проблем). У мережі Інтернет є більше 5000 посилань на слово TRIZ. Створено Міжнародну, Європейську та регіональні асоціації ТРВЗ. У США працює Інститут Альтшуллера. Ця технологія розповсюджена в Канаді, США, Австралії, Японії, країнах Європи та Південної Америки.

 
< Попередня   Наступна >