2.2. Права на селекційні досягнення у тваринництві як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції

   Визначення поняття селекційні досягнення у тваринництві. Відповідно до Закон України від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу в тваринництві" (в редакції Закону від 21 грудня 1999 р.) селекційним досягненням у галузі тваринництва є створена внаслідок цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх нащадкам.
   Племінна тварина — це чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції.
   Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі (далі — тварини), яких розводять з метою одержання від них певної продукції.
   Відповідно до ст. 485 ЦК порода тварин визнається об'єктом права інтелектуальної власності. Отже, основним селекційним досягненням у галузі тваринництва є створена людиною порода тварин, (цілісна численна група тварин спільного походження), яка має певну генеалогічну структуру й властивості, що дають змогу відрізняти її від інших тварин даного виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи.
   Зміст права інтелектуальної власності на породу тварин становлять:
   1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
   2) майнові права інтелектуальної власності на породу тварин, засвідчені патентом;
   3) майнове право інтелектуальної власності на поширення породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.
   Суб'єктами права інтелектуальної власності на породу тварин є:
   1) автор породи тварин;
   2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин за договором чи законом.
   За загальним правилом, суб'єктами цієї діяльності є підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуно-генетичного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також фермерські господарства.
   Суб'єктами особистих немайнових права інтелектуальної власності на породу тварин є селекціонери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їхні наступники.
   Незважаючи на те, що порода тварин та сорт рослин розглядаються в ЦК в одній главі як однорідні об'єкти права інтелектуальної власності, правова охорона селекційних досягнень у галузі племінної справи має свої особливості. Це пояснюється особливостями племінної справи, які полягають у тому, що вона охоплює такі актуальні проблемі, як охорона генофондових тварин, управління племінною справою, регулювання використання її досягнень тощо.
   Сучасна селекція тварин, яка застосовує провідні методи досліджень, ґрунтується на різноманітному первинному матеріалі — існуючих породах, типах, лініях тварин, що значною мірою є успадкованими від минулих поколінь. Ці тварини, які різняться за генотипом (набором генів), становлять так званий генофонд домашніх тварин, який був та лишається неминущою цінністю людської цивілізації.
   В Україні цей генофонд досить різноманітний, що пояснюється розмірами території країни та наявністю різних грунтово-кліматичних зон, у межах яких склалися ареали існування домашніх тварин. На них треба зважати проводячи селекційно-племінну роботу. Зокрема, за даними Мінагрополітики та Української Академії аграрних наук всього в господарствах України розводять 34 породи великої рогатої худоби, 10 порід свиней, 10 порід овець, 9 порід коней, понад 51 породу птиці, 5 порід кролів. Тварини кожної породи характеризуються специфічними біологічно-господарськими особливостями і можуть розмножуватись у певних геокліматичних та екологічних умовах України (Програма збереження та раціонального використання генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин України на 2001-2005 роки, затверджена наказом Мінагрополітики України і УААН від 24 жовтня 2001 р.).
   Як зазначає В. І. Левченко, успіх селекційної діяльності в тваринництві визначається наявністю відповідних порід та типів, набір яких є надзвичайно обмеженим. Ці тварини, які різняться за спадковістю, є біологічною основою будь-якої галузі тваринництва, її генофонду. Від його стану багато в чому залежить успіх роботи селекціонерів. Тому охорона селекційних досягнень у галузі тваринництва, порід тварин має ґрунтуватися на створенні та належній реалізації правової охорони генофонду домашніх тварин.
   Із врахуванням сказаного Закон України "Про племінну справу", передбачає передусім державну реєстрацію племінних тварин та племінних стад, ведення державних книг племінних тварин та Державного племінного реєстру. За цим Законом, державна реєстрація племінних тварин і племінних стад потребує внесення даних про племінних тварин і племінні стада, що мають відповідні генетичну якість та рівень продуктивності, згідно з до державними книгами племінних тварин і Державного племінного реєстру з метою формування відповідної бази даних про племінні ресурси. Державні книги племінних тварин — це інформаційні бази даних про племінних тварин, що відповідають установленим для реєсфації вимогам. Державний племінний реєстр — це інформаційна база даних про племінні стада, що відповідають установленим для реєстрації вимогам.
   Повноваження щодо ведення Державного племінного реєстру покладено на Головну державну племінну інспекцію у складі Мінагрополітики, правила та порядок проведення державної реєстрації племінних стад у Державному племінному реєстрі містяться у Положенні про Державний племінний реєстр, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 20 травня 2002 р.
   Відповідно, виникнення прав інтелектуальної власності на породу тварини пов'язується з державною реєстрацією. ЦК вимагає посвідчувати майнові права на породу тварини патентом. Заявка на нову породу подається до Мінагрополітики України, де вона підлягає обов'язковій експертизі. Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (надалі — Департамент) у складі Міністерства аграрної політики України провадить апробацію селекційних досягнень у тваринництві, згідно з Тимчасовим положенням про Департамент ринків продукції тваринництва, з Головною державною племінною інспекцією Міністерства аграрної політики України, затвердженою Міністром аграрної політики України 29 вересня 2000 р. Після завершення експертизи приймається рішення про визнання пропозиції селекційним досягненням або про відмову в такому визнанні. Якщо пропозиція відповідає умовам патентоспроможності, в Державному реєстрі робиться відповідний запис і видається правоохоронний документ (за ЦК, таким документом є патент). Ним засвідчуються авторство селекціонера і право власності на селекційне досягнення.
   Зазначений Департамент з Головною державною племінною інспекцією у складі Міністерства аграрної політики України забезпечують, відповідно до законодавства, державне управління племінною справою у тваринництві, здійснюють контроль за дотриманням законодавства про племінну справу в цій галузі, за станом і використанням племінних (генетичних) ресурсів, нагляд за ввезенням на територію України та вивезенням племінних (генетичних) ресурсів, за показниками племінного обліку та формами, згідно з якими ведеться документація з племінної справи, провадить реєстрацію власників племінних (генетичних) ресурсів, веде державні книги племінних тварин та Державний племінний реєстр, проводить апробацію селекційних досягнень у тваринництві, присвоює статус суб'єктам племінної справи; стежить за дотриманням законодавства в галузі бджільництва.
   Як зазначає О. О. Підопригора, використання селекційного досягнення у тваринництві іншими особами може мати місце лише на підставі договору.
   Відповідно до змісту гл. 42 ЦК, договором може бути визначена юридична доля виключно майнових прав на такий об'єкт права інтелектуальної власності, як порода тварини, оскільки особисті немайнові права авторства є невідчужуваними.
   Майнові права на породу тварин є обмеженими в часі: відповідно до ст. 488 ЦК строк чинності виключних майнових прав на породу тварин спливає через 30 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.
   Власник патенту може за договором передати як саме право на породу, так і права, що з нього випливають.