Порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації майна

   Конфіскація майна (ст. 59 КК) — різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна засудженого у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним. Порядок і умови виконання цього покарання зазначені у гл. 5 Положення про порядок і умови виконання в Україні кримінальних покарань, не пов'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених. Конкретніше ці питання розглядаються в Законі України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ та Інструкції "Про проведення виконавчих дій", яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5.
   Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання у державну виконавчу службу, про що сповіщає відповідний фінансовий орган. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.
   Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється державною виконавчою службою районних (міських) управлінь юстиції за місцем перебування майна.
   Конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, в тому числі його частка в спільній власності, а також вклади засудженого. Не підлягає конфіскації майно, необхідне для самого засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна встановлено в додатку до КК України. Спори про належність майна, що підлягає конфіскації за вироком суду, вирішуються в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
   Державний виконавець негайно після одержання виконавчого листа перевіряє наявність майна, зазначеного в описі, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. При наявності довідки про те, що опис майна не проводився, державний виконавець вживає заходи щодо виявлення майна засудженого, яке підлягає конфіскації, і при його виявленні складає опис, де зазначає повне і точне найменування кожного предмета, його відмітні ознаки (в тому числі масу, колір, метраж, ступінь зношеності). Описані предмети пломбуються або опечатуються, про що робиться відповідна відмітка. Державний виконавець вживає необхідних заходів до збереження майна, що підлягає конфіскації і піддане опису.
   Частка засудженого у спільній власності визначається за поданням державного виконавця районним (міським) судом у порядку, передбаченому ст. 379 Цивільного процесуального кодексу України.
   Передача фінансовим органам конфіскованого майна засудженого проводиться після задоволення всіх пред'явлених до нього вимог. Щодо претензій, які підлягають задоволенню за рахунок конфіскованого майна, держава відповідає в межах активу. Передача конфіскованого майна фінансовим органам проводиться в порядку, встановленому Міністерством фінансів України і Міністерством юстиції України.
   Якщо після виконання вироку в частині конфіскації всього майна, але до закінчення встановлених законом строків виконання обвинувального вироку виявляється неконфісковане майно засудженого, набуте ним до винесення вироку або після цього, але на кошти, що підлягають конфіскації, суд вирішує за поданням прокурора питання про конфіскацію додатково виявленого майна в порядку, встановленому ст. 409 і 411 Кримінально-процесуального кодексу України.
   Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається до суду, який його постановив. Фінансові органи передають суду, який постановив вирок, відомості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.