Види позбавлення волі

   Згідно із законом, до осіб, які вчинили правопорушення, може застосовуватися ряд примусових державно-правових, пов'язаних з ізоляцією від суспільства й обмеженням правового статусу дій. Підставою для застосування такої міри, як позбавлення волі, є протиправна поведінка особи, яка залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння, особистості правопорушника й інших факторів визначає форму (вид) позбавлення волі — адміністративно-правову, кримінально-процесуальну та кримінально-правову. У свою чергу, залежно від цього позбавлення волі регулюється відповідно адміністративним, кримінально-процесуальним, кримінальним і кримінально-виконавчим правом, а здійснення цього примусового заходу покладено на спеціально призначені для цього органи й установи держави.
   У законодавстві ця міра визначається по-різному: "затримання", "ув'язнення під варту", "позбавлення волі" і т. д. Поняття "позбавлення волі" є загальним стосовно всіх названих форм державного примусу.
   При всій різноманітності форм позбавлення волі кожна з них має такі найстійкіші об'єктивні властивості.
   1. Позбавлення волі — винятковий захід, реакція держави на антисоціальну поведінку людини. Застосовується тільки від імені держави у зв'язку з неправомірними, небезпечними для суспільства діями громадянина у вигляді затримання, запобіжного заходу або покарання.
   2. Позбавлення волі передбачає поміщення особи в призначені для цієї мети установи (приміщення) зі спеціальним режимом.
   3. Цей примусовий захід встановлюється нормами права (законами і підзаконними актами), що регулюють форми позбавлення волі, умови і порядок застосування цього заходу, а також компетенцію органів, які її виконують.
   4. Позбавлення волі реалізується лише з допомогою правозастосовних актів (вирок, ухвала суду, протокол або постанова органу дізнання, слідчого, прокурора).
   5. Цей захід забезпечується примусом, владними повноваження ми держави і передбачає підпорядкування засуджених (ув'язнених) законним діям адміністрації місць позбавлення волі.
   Місця позбавлення волі умовно можна розділити на чотири групи:
   - виправно-трудові установи, які призначені для виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі;
   - арештні дома, які призначені для виконання кримінального покарання у виді арешту;
   - місця попереднього ув'язнення, які виконують заходи кримінально-процесуального примусу — короткочасне позбавлення волі (слідчий ізолятор, ізолятор тимчасового тримання, гауптвахта);
   - органи і установи, які виконують заходи адміністративного (дисциплінарного) примусу: запобіжні заходи (примусове лікування від алкоголізму в лікувально-трудовому профілакторії); адміністративне стягнення (адміністративний арешт з утриманням в ізоляторах тимчасового тримання, прийомниках-розподільниках); дисциплінарне стягнення (арешт з утриманням на гауптвахті).
   Таким чином, виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі є визначальним критерієм відокремлення виправно-трудових установ у самостійну групу місць позбавлення волі.