§ 1. Органи, які забезпечують захист та розвиток конкуренції в Україні. Загальні засади діяльності Антимонопольного комітету України

   Розвиток і вдосконалення конкуренції у підприємницькій діяльності належать до загальносуспільних питань, на вирішення яких відповідно до їх компетенції спрямована діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Правила добросовісної конкуренції втілюють у життя: Верховна Рада України — шляхом відповідного законодавчого забезпечення; Президент України — спрямуванням діяльності органів виконавчої влади усіх рівнів на реалізацію ринкових перетворень і забезпеченням економічного зростання в Україні, проведенням відповідної внутрішньої і зовнішньої політики держави; Кабінет Міністрів України — реалізовуючи завдання щодо управління економічними процесами в державі, визначених Президентом та Верховною Радою України.
   Важливу роль у реалізації конкурентної політики відіграє Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке не лише забезпечує розробку відповідних програмних документів, а й разом з іншими органами виконавчої влади здійснює регулювання монополій, забезпечує моніторинг процесів розвитку ринкових відносин.
   Свій внесок у реалізацію конкурентної політики під час приватизації державного майна і створення структурних передумов розвитку конкуренції вносить Фонд державного майна України, а також Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва, забезпечуючи вирішення проблем з оптимізації обсягів втручання держави у підприємницьку діяльність.
   Слід зазначити, що істотним фактором, який сприяє розвиткові конкуренції, є кардинальні зміни, що відбулися останнім часом у підходах до розвитку конкуренції з боку державних органів усіх рівнів, а значить і в їх діяльності, злам у розумінні ними того, що ефективна конкурентна політика — одна із головних складових державної/а не вузьковідомчої чи регіональної, політики.
   Важливу роль у реалізації конкурентної політики держави відіграють судові органи, насамперед, господарські суди, які дають можливість підприємцям захистити своє право займатися незабороненою законом діяльністю.
   Центральне місце у державному захисті економічної конкуренції, обмеженні монополістичної діяльності, виявленні та припиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції посідає Антимонопольний комітет України (далі — Комітет).
   На відміну від країн з розвинутою ринковою економікою, таких, як Німеччина чи США, де, як правило, антимонопольні відомства виникали на базі структур, що існували раніше, з використанням їх спеціалістів та матеріально-технічної бази, в Україні створювати систему антимонопольних органів довелося з нуля.
   Створення Антимонопольного комітету України відбувалося у кілька етапів. Перший розпочався з прийняттям у лютому 1992 р. Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. У жовтні 1992 р. було призначено Голову Антимонопольного комітету України, а прийняття 26 листопада 1993 р. Закону України “Про Антимонопольний комітет України” та призначення у грудні того ж року державних уповноважених Антимонопольного комітету започаткувало його повномасштабну діяльність як колегіального органу. Тому саме 26 листопада 1993 р. вважається офіційною датою створення Комітету. З утворенням протягом 1994— 1995 років мережі територіальних відділень завершився другий етап формування системи органів Антимонопольного комітету України. Сучасний етап діяльності Комітету щодо розбудови ефективного конкурентного середовища визначив прийнятий у січні 2001 р. Закон України “Про захист економічної конкуренції”, в основу якого покладено принципово нові правові норми, що мають сприяти захистові та розвитку конкуренції в Україні.
   Відповідно до Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, Комітет є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, мета діяльності якого — забезпечити державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Особливості спеціального статусу Комітету обумовлюються його завданнями та повноваженнями, і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Комітету, його заступників, державних уповноважених, голів територіальних відділень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Комітету, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав його працівників на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
   Комітет підконтрольний Президентові України та підзвітний Верховній Раді України. Такий подвійний контроль в повній мірі повинен забезпечувати законність його діяльності та неупередженість його органів при прийнятті ними своїх рішень.
   Основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики держави, а це включає в себе:
   1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
   2) контроль за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;
   3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
   4) методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.
   Якщо порівнювати основні принципи діяльності Комітету з конституційними то можна стверджувати про їх схожість. У своїй діяльності Комітет керується конституційними принципами: законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. Свою діяльність він здійснює виключно відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про Антимонопольний комітет України”, інших законів та нормативно-правових актів.
   Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються правила міжнародного договору.