4.1. Особливості економічного вчення меркантилістів

   В провідних країнах Західної Європи у кінці XІV ст. утверджуються товарно-грошові відносини, і саме товарний обмін стає головною умовою господарського життя. Національне багатство стало виражатися грошима – загальним еквівалентом товарної економіки. Дана епоха характеризується швидким збільшенням капіталу, джерелом якого є сфера обігу.
   Великі географічні відкриття XV – XVII ст. поклали початок формуванню світового ринку і помітно змінили економічне життя європейських країн:
   - збільшились обсяги зовнішньої торгівлі, яка стала міжконтинентальною;
   - розширились ринки збуту європейської продукції;
   - завдяки створенню промислових і сільськогосподарських мануфактур у колоніях, європейські ринки заполонила дешева продукція та сировина;
   - надбанням європейських держав стали великі поклади дорогоцінних металів американського континенту.
   Першу спробу осмислити ці економічні процеси у країнах Європи зробили меркантилісти. Поняття “меркантилізм” – походить від латинського слова “merkari” – торгувати. В англійській і французькій мовах “merkantile” – “торговий”, а італійське “merkante” означає “торговець”, “купець”.
   Меркантилізм емпірично встановив ряд закономірностей епохи первісного нагромадження капіталу, визначив сферу обігу як вирішальну для нагромадження багатства. Меркантилізм – перша в історії економічної думки спроба теоретично обґрунтувати необхідний напрям національної економічної політики. Для теорії меркантилізму характерні такі риси:
   - об'єктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела і сфера багатства;
   - гроші (золоті, срібні) розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;
   - безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі;
   - вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;
   - ідеологія активного державного втручання в економічне життя, особливо контроль зовнішньої торгівлі.
   Меркантилісти вважали доцільним:
   - підтримку владою імпорту дешевої сировини, встановлення високого ввізного мита на промислові товари, заохочення експорту готової продукції;
   - надання привілеїв і монопольних прав у виробничій і торговельній діяльності, регламентація чисельності та кваліфікації робітників, а також цін, стандартів якості та умов виробництва продукту;
   - ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу;
   - недостатню увагу до розвитку сільськогосподарських галузей;
   - виправдання колоніальної експансії;
   - абсолютну монополізацію сфери зовнішньої торгівлі.