Статті Андрусівського перемир'я між Московією та Річчю Посполитою (30 січня 1667 р.) (Витяг)

   3. А за які міста і землі за цієї минулої війни від Корони Польської і Великого князівства Литовського завойовані є і перебувають у володінні і в управлінні його царської величності, тобто Смоленськ з усією Сіверською землею, з містами і з повітами, які від того краю, від Вітебського, і від Полоцького, і від Ліфляндії, від Лютинського повітів, до Смоленська відійшли, тобто Дорогобуж, Біла Невель, Себеж, Красне, а також і Велиж, хоч він здавна до воєводства Вітебського належний, з своїми містами і з повітами, а з другого краю, де є сіверські міста, коло Чернігова, всі міста і землі, якими не є прозвищами і урочищами названі, залишатися мають усі на стороні його царської величності; а на стороні його королівської величності - від Дніпра, що під Києвом, і через весь той край до Путивльського рубежу ніякого міста чи містечка, ні волості у володінні в нинішні перемирні роки від нинішнього часу і дня належати не буде, не переходячи однако ж рубежів воєводств Полоцького, Вітебського і Мстиславського і повітів Оршанського, Мозирського, Річицького і Брацлавського, а також і Ліфляндського рубежу, так, як в собі ті рубежі у давньому своєму окресленні до війни були; і зо всіма повітами, селами і волостями з обох боків рік Дніпра і Двіни, і з іншими, що до тих же воєводств і повітів, які в державі його королівської милості і Речі Посполитої залишаються, крім Велижа, який ради миру святого від воєводства Вітебського відлучений і на сторону його царської величності цим договором до кінця перемирних років залишений; а внизу по Дніпру [земля], що називається Запороти, і тамтешні козаки, в яких вони там укріпленнях, островах і поселеннях своїх живуть, мають бути в послушенстві під охороною і під високою рукою обох великих государів наших на спільну їх службу від наступаючих, від чого боже борони, бусурманських силі.
   4. І то постановляємо, що ніяка над козаками українськими, що по ту сторону Дніпра від Переяслава перебувають, помста чинена бути не має за те, що деякі [з них] на бік його королівської величності і Речі Посполитої піддавались, а тих козаків, які по другій стороні ріки Дніпра від Києва перебувають, його царська величність від присяги, йому на підданство принесеної ними, звільняє і під захист свій брати і до міст і містечок, що там є, вступати на весь час цього перемир'я не буде і не велить; а відповідно до цього і його королівська величність тих козаків, що перебувають і по другій стороні ріки Дніпра від Переяслава, під захист свій приймати і до міст і містечок, що там є, вступатися в ці перемирні роки не буде і не велить.
   5. А місто Київ з Печерським монастирем, і з посадом, і з навколишніми близькими монастирями, і з нивами їх, які люди, що живуть у монастирях, мають у полях, а також і лісні входи на всяку домашню потребу з того боку Дніпра, на якому є Київ, не більш як на милю, щоб забезпеченням в землях і лісах міським і монастирським людям, так з боку навколишніх, як і з боку християнських людей, виконано було і додержано на цей же час [перемир'я] і про виведення людей ратних його царської величності з того ж міста Києва і про повернення його з тими ж містами названами, які на сторону його королівської величності договорені і відписані.
   7. А саме місто Київ з тими ж монастирями, Печерським і з іншими при Києві залишеними околицями, також і з слугами старими, з якими перед цим Київ на сторону царської величності прийнятий [був], і з живністю, що в той час там буде, на сторону його королівської величності і Речі Посполитої має бути відданий і очищений до першої про вічний мир комісії, що на ці перемирні роки припадає, тобто через два роки, від нинішнього договору рахуючи....