Інші органи, що виходили поза українськими землями під час першої світової війни

   Під гасло цієї ж війни з російським правительством і царатом виходив у Женеві в 1915 р. часопис "Боротьба". Був це неперіодичний орган закордонної організації української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). На чолі з колишнім видавцем "Дзвону" (Київ) Л. Юркевичем (Л. Рибалкою) виступив цей орган, з одного боку, з критикою "оборончеської" політики українців під Росією, а з другого, проти діяльності СВУ. Вказуючи на деякі ознаки впливу російських патріотичних кличів на певну частину українського суспільства, "Боротьба" звертала увагу на утиски та на "азіатське поводження царських посіпак в Галичині і на Буковині" і ставила своїм завданням "піднести голос проти цих явищ і показати, що українське робітництво й усі повинні тепер з подвійною енергією готуватися до рішучої боротьби з царськими порядками за політичну волю, за Вільну Україну".
   Проте бій за вільну Україну "Боротьба" не вбачала в створенні Української держави. Вважала, що український народ ще не доріс до ідеї державності. Звідси гострі і часом необережні виступи її проти СВУ та його органів. Виступи ці викликали відгук в російській, польській та українській пресі. Скористалися тими виступами дехто з російських представників політичної думки. Покликуючись на український орган, посилювали вони свій похід проти українства. Одним із перших був Алексинський, який виступив у місячнику "Современний Мир". Його виступ зараз же підхопили чорносотенні органи на чолі з "Новим Бременом", а в товаристві з ним і "Slowo Polskie".
   З українського боку, крім "Вістника СВУ", який гостро скваліфікував поведінку "Боротьби" й її редактора (Л. Юркевича-Рибалки), відгукнулася Буковинська організація українських соціал-демократів. Так само запротестували один із поважніших представників УСДП в Галичині — В. Левинський, журнал "Украинская Жизнь" (С. Єфремов) та "Робітничий Прапор" у Софії.
   Буковинські соціал-демократи опублікували за підписом своїх уповноважених (О. Безпалка, В. Мороза та інших) заяву, в якій зазначили своє становище в напрямі боротьби за державність та запротестували словами: "Мусимо рішуче запротестувати проти ширення очорнюючих, а при тім несправедливих вісток, як наприклад, Троцького (російські соціал-демократи), Бронштейна про ,"Союз", до яких і "Боротьба" прилучається".
   Колишній редактор "Дзвону" (Київ) В. Левинський надіслав з Лозанни до "Украинской Жизни" (Москва) листа, в якому дав гостру, негативну оцінку "Боротьби" і Л. Рибалки (Л. Юркевича), зазначуючи, що "своїм виступом зібрав п. Рибалка в московській українофобній пресі добре заслужені признання й тріумфи. Він гордий на них! Він радіє ними! Але ми скажемо словами співця Антея з безсмертної "Оргії" покійної Лесі Українки: "Тріумфи в Римі — то для Грека ганьба!"... І закінчував: "Ми можемо тільки підкріпити кваліфікування п. Мілюкова "Боротьби" як мутного "источника" ("Речь", 8.V. 1915); так є, брудного джерела,... за що готові взяти всю відповідальність на себе, маючи на це незбиті докази... Зокрема солідаризуємося вповні з прекрасною статтею С. Єфремова, поміщеною в "Украинской Жизни" з приводу п. п. Алєксинського й Рибалки".
   Відповів і "Робітничий Прапор". Був це не періодичний орган соціал-демократичного напрямку, що виходив в-1915 р. в Софії за редакцією М. Меленевського і П. Вензи. Давав він чимало цінного матеріалу, зокрема огляди робітничого життя за кордоном та українського робітництва під Росією, виясняв українське становище супроти війни (В. Темницький) та супроти більшовиків. Призначений був, головно, для поширення на українських землях під Росією і користувався поважною симпатією серед полонених українців.