Підручники онлайн
Головна arrow Журналістика arrow Історія української преси (А.П.Животко) arrow "Руська трійця". Спроба видання часописів. Альманах "Зоря"
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


"Руська трійця". Спроба видання часописів. Альманах "Зоря"

"Руська трійця". Спроба видання часописів. Альманах "Зоря"

   Тим часом під впливом знайомства з творами українських письменників східноукраїнських земель, з виданнями на тих землях, як також розвитку національно-культурного життя серед суспільства інших народів, що були в тій же державі, та творів таких представників їх як Шафарик, Коляр, Караджич та ін., і особистого знайомства з чеськими представниками, як Коубек, Зай та ін., твориться гурток піонерів українського національно-культурного відродження Галичини. Душею цього гуртка, що ввійшов до історії під назвою "Руська трійця", стає Маркіян Шашкевич із найближчими однодумцями — Я. Головацьким (1814-1888) та І. Вагилевичем (1811-1866).
   Оцей-то гурток, після відмови М. Шашкевичеві в дозволі на видання часопису, береться до видання альманаху під назвою "Зоря".
   Зміст цього альманаху складався з народних пісень та наукових розвідок. Але перший його випуск на 1834 р. цензурою не було допущено до друку. Однією з причин цензурної заборони були, між іншим, такі рядки одного з віршів:
   "Заспіваю, що минуло, Передвіцького згляну час: Як весело колись було, А як сумно нині в нас".
   Годі було сумувати. Редакторів потягнено було до відповідальності, переведено було ревізію в М. Шашкевича. Але все це не розбило розпочатої гуртком праці. Зокрема М. Шашкевич не падав духом. Огрітий глибокою любов'ю до свого народу, щирий і непохитний, робив він такий висновок: "Коли не можна друкувати руської книжки у Львові, то несемо її до Відня, а коли і там не пустять на світ Божий, то лишається ще свобідна Угорщина". Тому заохочує своїх однодумців до витривалості і до дальшої праці.

 
< Попередня   Наступна >