9.4. Російські і польські революційні виступи

   На початку XIX ст. в середовищі українського передового дворянства посилюються опозиційні настрої, викликані національним гнобленням, соціальною нерівністю, безправністю народу та реакційною політикою Олександра І, особливо нестерпними після перебування російських військ у Західній Європі. Утворюються таємні товариства та організації, які намагалися вирішити назрілі проблеми суспільного життя.
   Одними з перших були масонські ложі, які з´явилися в Росії у кінці XVIII ст. Спочатку вони ставили завдання самовдосконалення людини. Масони об´єднувалися в ложі, які підлягали керівництву в області, а ті в свою чергу — вищому проводу в державі. Найвищою інстанцією був центральний провід. Масонські організації мали надзвичайно централізований і суворо законспірований характер.
   В Україну масонство прийшло з Росії та Польщі і поступово набрало українського характеру. Найбільшого значення набула заснована у 1818 р. Полтавська ложа, яка мала назву «Любов до істини». Членами її були І. Котляревський, В. Тарновський, В. Лукашевич та інші. Тоді ж у Києві з´явилася Ложа об´єднаних слов´ян, яка нараховувала 70 членів. Це були вчителі, лікарі, офіцери. Масонські ложі існували також у Житомирі, Крем´янці та інших містах. З них лож виросли політичні організації, зокрема Малоросійське товариство в Полтаві. Багато масонів увійшли до складу декабристської організації, ядром якої стали офіцери розквартированої в Україні 2-ї армії. Головою Південного товариства став полковник П. Пестель. У Новоград-Волинському в 1823 р. було засноване Товариство з´єднаних слов´ян, яке очолили брати Борисови. Серед змовників було багато українців: брати Матвій та Сергій Муравйови-Апостоли, які походили з роду гетьмана Данила Апостола, Іван Горбачевський та інші. Організація злилася з декабристським Південним товариством.
   Однак частина декабристського керівництва проявляла байдужість до політичного майбутнього України. Підготовлений керівником Південного товариства П. Пестелем проект Конституції «Руська правда» був пройнятий нейтралістським духом і не визнавав за націями Російської імперії права на окреме політичне існування (винятком були поляки і євреї). В той же час ця організація ставила революційні завдання в соціально-економічній та політичній сферах: повалити абсолютизм шляхом військового перевороту і створити республіку, ліквідувати кріпосництво завоювати рівні права для всіх. Північне товариство планувало федеративний устрій в Росії, а Україна мала отримати певні права. Піднято в Петербурзі у грудні 1825 р. повстання зазнало поразки Слідом за столичною організацією виступило Південне товариство і теж було розбите переважаючими силами відданих царю військ. Це повстання великого впливу на українську громадськість та селянство не мало. Однак Товариство з´єднаних слов´ян, що примкнуло до декабристського руху залишило помітний слід у розвитку політичної думки в Україні. Висота ним ідея федеративної слов´янської держави знайшла відображення і розвиток в українському визвольному русі. Ідея слов’янської солідарності і єдності на початку XIX ст. була досить популярною в інтелігентських колах Харківського університету, а пізніше і в Київському. Не здобуло значної кількості прихильників в Україні польське постання 1830-1831 pp. На Правобережжі, де був один із центрів польського виступу, українське селянство вважало його справою поміщиків, і не пішло за ними. У народній пам´яті ще жили спогади про козацькі часи й польсько-український антагонізм. Користуючись цим, царизм намагався використати українців в боротьбі проти поляків. Українці висувалися на адміністративні посади, особливо на Правобережжі і повинні були проводити антипольську політику царизму. Саме з цією метою був призначений М. Максимович ректором Київського Університету Святого Володимира, що його відкрили для проросійського виховання польських студентів. Царизм розгорнув масові репресії проти польських революціонерів, їх об´єктом стала польська шляхта - основа польського революційного руху. Велика кількість шляхтичів позбавлялася станових прав і привілеїв. Протягом 1832-1850 pp. близько 340 тис. безземельних шляхтичів були виключені з родословних книг і перетворені на селян або вислані в міста. Поступово вони майже повною асимілювалися українським населенням. Уніатську церкву почали перетворювати на православну. Розгорнулась русифікація польських навчальних закладів.
   Правобережна Україна в 30-40-х роках XIX ст. стала полем змагань між російськими і польськими впливами, і обидві сторони заперечували право українського народу на самостійне існування.