6.5. Події 1652-1654 pp.

   Гетьман Богдан Хмельницький вів активну дипломатичну діяльність, розпочату ще в 1648 p., зокрема, підтримував дипломатичні зв´язки з Москвою. У 1651 р. кілька разів українські місії виїздили до Москви, російські — зустрічалися з Хмельницьким. Поряд з цим велися переговори з Туреччиною та Кримом.
   Слід відзначити, що українська дипломатія у пошуках союзників проти Польщі працювала в двох напрямах — переговори велися паралельно в Стамбулі і Москві. Ознак вирішальну роль у житті середньовічного суспільства відігравали релігійні мотиви. І тому Богдан Хмельницький пріоритетною визнав необхідність протекції православного московського царя. І в майбутньому мотив релігійної спільності українців та росіян був одним із найважливіших у політичній лінії гетьмана. Він поступово виробив свій підхід до українсько-російських взаємин: вони мали будуватися на договірній основі, де б кожна зі сторін взяла на себе певне коло обов´язків. У такому напрямі він і вів переговори у 1651-1654 pp.
   Значну увагу приділяв Богдан Хмельницький молдавським справам. Він мріяв укласти союз з Молдавією і Волощиною. В основу союзу з Молдавією були покладені надії на родинні зв´язки: гетьман домовлявся про одруження свого старшого сина Тимоша з донькою господаря Молдавії В.Лупула князівною Розандою.
   Влітку 1652 р. Хмельницький вирядив Тимоша із загоном козаків до Молдавії. У цей час коронний гетьман Польщі М. Калиновський, який і сам належав до числа претендентів на руку прекрасної князівни, знаходився зі своїм 20-тисячним військом на Брацлавщині, в долині біля гори Батіг, недалеко від міста Ладижино. Тут він і заступив шлях Тимошу з його загоном. На допомогу синові прийшов Богдан Хмельницький, полки якого оточили і знищили всю армію Калиновського разом з її командувачем. Батізька перемога була однією із найяскравіших сторінок воєнного мистецтва Хмельницького. Якби вона була навіть єдиною в його житті, її вистачило б, щоб поставити українського гетьмана в один ряд з найвизначнішими полководцями середньовічної Європи. В даному випадку він продемонстрував блискавичність дій Олександра Македонського, точність розрахунку плану битви Ганнібала й наполеонівське уміння максимально скористатися з прорахунків противника.
   Перемога під Батогом ще більше активізувала козацько-селянські повстання в Україні: повсталі виганяли панів, управителів і знищували їхні маєтки. До кінця 1652 р. польсько-шляхетська влада в Україні знову була ліквідована, а польські війська, що стояли на Лівобережжі, поспішно відступили до Литви.
   Польща почала активно готуватися до нових загарбницьких походів. На початку 1653 р. польські війська поновили руйнівні рейди і напади на українські міста і села. Особливою жорстокістю відзначався шляхтич С Чарнецький, який зі своїм 10-тисячним загоном увірвався на Брацлавщину. Але Іван Богун зупинив і розгромив його поблизу міста Монастирище (сучасна Черкаська обл.).
   Цей етап війни характеризується особливою жорстокістю і затятістю обох сторін. Після трагедії під Берестечком озброєний народ з надзвичайною впертістю бився проти польських загарбників, знаючи, що у разі поразки чванлива шляхта винищуватиме всіх підряд, не шкодуючи ні дітей, ні старих.
   У 1653 р. становище господаря Молдавії різко ускладнилося через втручання Польщі, Угорщини, та Валахїї. Вони захопили столицю Молдавії Ясси і скинули Лупула. Він закликав на допомогу українські війська і Тиміш Хмельницький з козацьким загоном повернув господарський стіл (трон), а потім почав наступ на Валахію і здобув низку перемог. Однак війська Валахїї отримали допомогу від Польщі, і Тиміш зазнав невдачі.
   Знову почалися військові дії у Молдавії. Лупул втікає до Хмельницького, а його родина переховується у столиці Молдавії місті Сучаві (Південна Буковина). Тиміш на чолі козацького загону швидко вирушив на допомогу, пробився до міста, поблизу якого йшли запеклі бої, але був тяжко поранений і через чотири дні помер. 9 жовтня сучавський гарнізон після кількох місяців героїчної оборони здався, але на почесних умовах: козаки зі зброєю вийшли з Сучави, захопивши і тіло Тимоша. Для Богдана Хмельницького це була дуже тяжка втрата, яку він довго переживав.
   Восени 1653 р. значні сили поляків зосередилися поблизу міста Жванець (тепер Кам´янець-Подільський район Хмельницької обл.). Богдан Хмельницький оголосив мобілізацію і разом з татарами рушив назустріч польським військам, які очолював король Ян Казимир. Козацько-татарське військо оточило поляків поблизу Жванця. І знову хан примусив Хмельницького дати згоду на переговори, в результаті яких був відновлений Зборівський договір (лише в тій його частині, яка стосувалася реєстру і прав козаків). А з кримським ханом польський король уклав сепаратну угоду, за якою зобов´язувався виплатити татарам 100 тис. золотих і дозволив їм 40 днів грабувати Волинь. Хмельницький змушений був погодитися на це, але водночас вислав загони козаків громити татарські зграї і відбирати ясир. Кримський хан уже вкотре наставив пастку Хмельницькому, демонструючи хижацьку ворожість до України. У кінці грудня 1653 р. він з більшістю армії прибув до Чигирина. Тут готувалися надзвичайно важливі події, для проведення яких прибули посли Московської держави, Туреччини й Польщі.