2.1. Класифікація функцій спілкування

   У характеристиці спілкування важливими є його функції. Б. Ломов виділяє три функції:
   - інформаційно-комунікативну;
   - регулятивно-комунікативну;
   - афективно-комунікативну.
   Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передавання та приймання інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості людей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень — передавання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Третій рівень пов´язаний із прагненням людини зрозуміти інших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів (узгодження — неузгодження, порівняння поглядів тощо).
   Регуляційно-комунікативна функція полягає в коригуванні поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуляцію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших людей, реагує на їхні дії. Відбувається процес взаємного налагодження дій. Тут виявляються феномени, властиві спільній діяльності, зокрема сумісність людей, їх спрацьованість, здійснюються взаємна стимуляція і корекція поведінки. Регуляційно-комунікативну функцію виконують такі феномени, як імітація, навіювання та ін.
   Афективно-комунікативна функція характеризує емоційну сферу людини. Спілкування впливає на емоційні стани людини. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, у тому числі й соціального.
   Існують інші класифікації функції спілкування.
   Зокрема, залежно від мети спілкування, Л.А. Карпенко визначає такі функції спілкування та їх мету:
   - контактна — встановлення контакту як стану готовності до передачі та прийняття інформації і підтримання взаємозв´язку у формі постійної взаємоорієнтованості;
   - інформаційна — обмін інформацією, думками, рішеннями;
   - спонукальна — стимулювання партнера по спілкуванню;
   - координаційна — взаємна орієнтація і погодження дій при організації взаємодіяльності;
   - розуміння — не лише адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення, але й розуміння партнерами один одного (намірів, емоційних станів тощо);
   - амотивна — збудження у партнера необхідних емоційних станів ("обмін емоціями") чи зміна своїх під впливом партнера;
   - встановлення і фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових зв´язків соціуму, в якому необхідно діяти індивіду;
   - вплив — зміна стану, поведінки, особистісно-образних формувань (намірів, установок, рішень, потреб, дії тощо).
   Різновидом рольового спілкування є управлінське спілкування, тобто спілкування між співрозмовниками, які займають різні позиції в соціальній чи управлінській ієрархії.
   А. А. Урбанович визначає такі основні функції управлінського спілкування:
   - видача розпорядчої інформації (розпорядження, накази, рекомендації, поради тощо);
   - отримання зворотної (контрольної) інформації про хід і результати реалізації розпорядчої інформації;
   - видача оціночної інформації про результати реалізації завдання.
   Перша функція в управлінському спілкуванні присутня завжди, вона є провідною. Друга і третя можуть бути відсутні в тому чи іншому конкретному акті управлінського спілкування.
   Однією з особливостей спілкування г формування міжособистісних стосунків.