9. Методи дослідження вогнестрільних ушкоджень Усі особливості вогнестрільних ушкоджень на тілі й одязі перш за все ретельно досліджуються візуально, а потім за допомогою безпосередньої мікроскопії. Звертається увага на їх точну локалізацію (з обов'язковим вимірюванням від підошовних поверхонь ступень), форму, розміри, дефект "мінус-тканина", характер країв, наявність чи відсутність слідів додаткових факторів пострілу. Але не завжди ці дослідження дозволяють вирішити питання, які стоять перед експертизою. Велике значення мають додаткові методи дослідження: гістологічний, хімічний, рентгенографічний, фотографічний, контактно-дифузійний, спектрографічний та ін. За допомогою гістологічного дослідження добре виявляються пояски здирання і забруднення, сліди кіптяви, порошинок, наявність сторонніх частинок у рановому каналі, тобто цей метод розширює можливості судово-медичної експертизи при вирішенні питань про дистанцію і напрям пострілу, характер вхідного і вихідного отворів. Хімічне дослідження застосовується для виявлення кіптяви, порошинок, часточок металів. Велике поширення має проба з дифеніламіном і сірчаною кислотою, яка може бути застосована за будь-яких умов. Рентгенографічний метод дозволяє виявити кіптяву і порошинки, що особливо важливо при дослідженні гниттєвозмінних трупів. Рентгенографічно можна отримати зображення і ранового каналу. Спектрографічний метод дає можливість встановити хімічну структуру металів, які входять до складу обідка забруднення, чи навколо вхідного отвору. В процесі дослідження об'єкт спалюється в полум'ї вольтової дуги, а спектр фотографується. Отримані дані аналізуються. Метали якісно і кількісно визначаються в дуже незначній кількості. Цей метод не отримав значного поширення, оскільки не всі лабораторії споряджені відповідною апаратурою і, крім того, цей метод повністю руйнує об'єкт дослідження, що негативно відбивається на подальших дослідженнях. Фотографування в інфрачервоних променях (за допомогою електронно-оптичного перетворювача) дозволяє виявити кіптяву на темних тканинах, яку не видно візуально і яка не виявляється при звичайному фотографуванні. Контактно-дифузійний метод (чи метод кольорових відбитків) широко впроваджений у практику. Він дозволяє визначити наявність часточок металу навколо вхідних отворів на шкірі й одязі. Метод простий, його застосування не вимагає складної дорогої апаратури, а тому можливий в умовах будь-якої медико-криміналістичної лабораторії. Детально можливості додаткових методів дослідження при судово-медичній експертизі вогнестрільних ушкоджень викладені в методичній розробці С.П.Дідківської і А.І.Марчука "Використання фізико-технічних методів дослідження в судово-медичній практиці". - Київ: НДіРВВ Київської вищої школи МВС СРСР, 1987 - 87с.
|